Життя після Бібі. Хто такий Нафталі Беннет, який змінив Нетаньягу на посаді прем'єр-міністра Ізраїлю
49-річний IT-мільйонер і правий політик Нафталі Беннет очолив уряд Ізраїлю. 12-річна ера правління партії Лікуд та її харизматичного лідера Біньяміна Нетаньягу добігла кінця.
Парламент Ізраїлю затвердив новий коаліційний уряд у неділю, 13 червня.
Підписана 11 червня коаліційна угода передбачає, що Нафталі Беннет займатиме посаду два роки, після чого поступиться кріслом Яїру Лапіду.
Знайомимо з фігурою Беннета, чия поява на чолі уряду стала найбільшою сенсацією політичного життя Ізраїлю в XXI столітті.
«Новий правий» з Америки
Нафталі Беннет народився 25 березня 1972 року в Хайфі у родині іммігрантів Джима й Мірни Беннет, які незадовго до цього перебралися до Ізраїлю з Сан-Франциско. До Штатів родичі по материнській лінії потрапили з Польщі; політик говорив у інтерв'ю, що його предки жили в Російській імперії.
Коли Нафталі виповнилося два роки, сімейство повернулося до Північної Америки: батька спершу перевели на роботу в єврейський університет Канади, а потім — в Єврейське агентство Нью-Йорка. Беннет, як і обидва його старших брати, розмовляє англійською не гірше, ніж на івриті.
З дитинства майбутньому політикові прищеплювали релігійність. Беннет належить до ортодоксальної гілки юдаїзму, а саме — до її ліберальної течії. Майбутній прем'єр шанує суботу, іноді його можна побачити в ярмулці. При цьому його дружина Гілад, відома в Ізраїлі шеф-кондитерка, походить зі світської родини. До речі, у них четверо дітей, а живуть Беннети в елітному районі міста Раанана.
…Після повернення до Ізраїлю Нафталі пішов в армію, дослужився до майора.
Здобув юридичну освіту, вирішив зайнятися бізнесом. У 1999 році він заснував стартап Cyota, який розробляв ПЗ у сфері комп’ютерної безпеки. Лише через шість років Беннетові вдалося продати компанію американській фірмі RSA Security за $145 млн і стати одним із перших IT-мультимільйонерів в Ізраїлі.
З того часу він повністю присвятив себе політиці. Його наставником став той, кого у 2021-му він зміщує з посади прем'єра — Біньямін Нетаньягу. Беннет очолював його канцелярію і був помітною фігурою в партії Лікуд.
Після розриву з Нетаньягу вступив у партію Єврейський дім, а в 2018-му заснував політичну силу Нові праві.
На виборах до Кнесету навесні 2021 року партія Беннета показала кращий результат у своїй історії, здобувши сім мандатів.
Як сварилися Нафталі і Біньямін
В кінці 2000-х Беннет і Нетаньягу були немов син і батько, розповідали ті, хто добре знає обох. Вони сповідували праві погляди, служили в одному спецпідрозділі ЦАХАЛ Саєрет Маткаль (Нетаньягу — 30 роками раніше), а одного з синів Беннет назвав Йоні — на честь брата прем'єр-міністра Йонатана Нетаньягу, який загинув 1976 року при звільненні заручників в Ентеббе.
Тим більш дивним було стрімке охолодження відносин і вихід Беннета з партії Лікуд у 2012 році. За чутками, однією з причин стали розбіжності молодого політика з дружиною прем'єра Сарою.
Утім, вже очолюючи партію Єврейський дім, Беннет приймав пропозиції Нетаньягу увійти до складу коаліційних урядів. Він побував міністром економіки, освіти та у справах релігій. У перехідному уряді 2019—2020 років займав посаду міністра оборони.
З 2019 року в Ізраїлі чотири рази переобирали парламент. Саме в Нетаньягу Беннет бачив головного винуватця тривалої політичної кризи, звинувачуючи його в прагненні до «монархічного» правління. «Ізраїль процвітав до Бібі і буде процвітати після Бібі, — заявив політик в одному з інтерв'ю. — Єврейський народ не залежить від однієї людини. У доброго лідера не виникає відчуття, що все залежить від нього».
На дострокових виборах-2021 Лікуд отримав 31 голос у Кнесеті, який складають 120 депутатів. Перше місце, але для того, щоб залишитися при владі, потрібна була коаліція. Нетаньягу згадав про свого експротеже, якого не раз критикував, і запропонував Беннетові посаду прем'єра за ротаційною схемою, тобто щоб вони очолювали уряд по черзі.
Лідер Нових правих подумав… і відмовився, порадивши Нетаньягу, що займав прем'єрське крісло з 2009 року, «розслабитися і відпустити країну». Зате Беннет дав згоду лідеру опозиційної партії Єш Атід (Є майбутнє) Яїру Лапіду, який наступним отримав мандат на формування уряду. Політсила Беннета стала частиною коаліції, в якій не буде Нетаньягу.
«Виграш у лотерею» та «араби на деревах»
За кілька годин до шабата 11 червня вісім політсил, що увійшли до коаліції, підписали угоду, за якою, Беннет буде главою уряду до серпня 2023 року, а потім, до листопада 2025-го, коли мають відбутися чергові парламентські вибори, його змінить Лапід.
Ідеологічно партнери на абсолютно різних позиціях. Лапід — письменник, антиклерикал, прихильник мирного врегулювання ситуації в Палестині. Беннет — підприємець, сіоніст, який палко захищає ізраїльський контроль над Західним берегом річки Йордан.
Основним цементом цієї коаліції є опозиція до Нетаньягу, зазначав у колонці в НВ американський журналіст Томас Фрідман.
Політичний коментатор Далія Шейндлін в інтерв'ю Los Angeles Times називає прем'єрство Беннета «виграшем у лотерею», оскільки зайняти таку посаду для глави партії лише з сімома парламентськими мандатами, здавалося, математично неможливо.
Утім, давній друг Беннета, глава ізраїльського Інституту демократії Йонахан Плеснер закликає сприймати лідера Нових правих насамперед як прагматика. «Він бачить можливості і використовує їх», — сказав Плеснер.
Майбутній прем'єр не раз різко висловлювався про можливість створення самостійної Палестинської держави і в суперечках на цю тему навіть зривався на грубість. Одного разу в теледебатах, коли депутат Кнесету від арабської партії заявив, що євреї не мають права селитися на Західному березі, Беннет відповів: «У нас тут була єврейська держава, коли ви ще з дерев не злізли!»
Однак така репутація не завадила йому підтримати зусилля Лапіда щодо залучення до нової коаліції арабської партії РААМ на чолі з Мансуром Аббасом. Чотири мандати РААМ були необхідні для успішного голосування за новий уряд на засіданні Кнесету 13 червня. Зрештою це рішення підтримали 60 із 120 депутатів парламенту, проти виступили — 59, ще один політик утримався (тобто вистачило голосів простої більшості).
Звичайно, така коаліція вкрай тендітна, писав Фрідман. «Але якщо і є промінь надії, який все одно залишиться, так це той факт, що не тільки єврейські партії, а й і праві єврейські партії погодилися працювати в коаліції національної єдності — і не тільки з арабською партією, а й з арабською ісламською партією. Тепер, коли це табу знято, хто знає, які нові можливості відкриються для поліпшення відносин між ізраїльськими арабами і євреями, а також, можливо, і між ізраїльтянами й палестинцями на Західному березі і в секторі Гази», — вважає він.
Цитата
Використано матеріали ВВС, Times of Israel, Los Angeles Times, Forbes, Newsru.co.il.