Примусове розмноження. Як під час війни Сталін ввів податок на бездітність, і цей закон протримався аж до розвалу СРСР
Читайте NV у Google
Фотографія зимового подвір'я у Києві, 1950-ті роки (Фото: Bettmann / Getty Images)
21 листопада 1941 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про Податок на неодружених, одиноких і бездітних громадян СРСР, який діяв навіть після розвалу країни, аж до 1992 року. Указ не лише бив по кишенях бездітних громадян, а й став символом втручання режиму в інтимне життя.
Указ запрацював у дні, коли армія нацистської Німеччини стояла під Москвою, а державний бюджет тріщав по швах через військові витрати. А внутрішня політика радянського диктатора Йосифа Сталіна — Голодомор, масові репресії, примусова колективізація — підірвали демографічний потенціал країни. Вождь вирішив «посилити виконання сімейного обов’язку», офіційно переклавши відповідальність за демографічну катастрофу на плечі громадян.
Втім, турбота про вищу народжуваність все ж була другорядною причиною для введення указу. Жодна довгострокова політика для стимулювання народжуваності не стартує під час військового колапсу. Податок на бездітність був звичайним фіскальним інструментом — держава використала пафосні заяви про «відновлення нації» та «підтримку багатодітних матерів» для запровадження нового тягаря. А фальшиві гасла про «турботу Сталіна за наше майбутнє» маскували необхідність коштів на військові потреби.
Податком обклали не лише радянські childfree-родини — тобто пари, які свідомо вирішили не народжувати дітей. Він стосувався неодружених чоловіків та жінок, законно караючи будь-яку форму життєвого устрою, що відрізнялася від радянського ідеалу — повної родини з дітьми.