Німеччина проти конфіскації російських активів, бо побоюється позовів за злочини часів Другої світової — WSJ
Берлін став одним із найзапекліших противників очолюваної США ініціативи з конфіскації частини майже 300 мільярдів доларів російських активів та скерування їх на захист України від агресії Росії через побоювання нових позовів за злочини часів Другої світової війни, пише The Wall Street Journal.
Видання наголошує, що ці побоювання загрожують всій ініціативі, успіх якої, як стверджують США та Велика Британія, має вирішальне значення для перемоги України, і яка має мало шансів на втілення без європейської підтримки.
Дві третини російських грошей знаходяться у європейських рахункових палатах, і після двох років війни Німеччина підтримала лише використання надприбутків для фінансування озброєння України, нагадують автори статті. Париж, Рим і Європейський центральний банк теж вагаються, побоюючись, що конфіскація російських резервів вдарить по міжнародній довірі до євро та одновалютних активів, пише WSJ.
У статті зазначається, що думки країн G7 щодо того, чи варто конфісковувати російські активи, розділилися. Проти, зокрема, виступає Японія, від якої вимагають репарацій Південна Корея та інші сусіди. Міністерство закордонних справ Японії заявило, що продовжить обговорювати це питання зі своїми партнерами з G7.
WSJ нагадує, що після Другої світової війни Берлін виплатив компенсацію державам Антанти та тодішньому Радянському Союзу. Крім того, за даними єврейських організацій, з 1952 року Німеччина також виділила понад 90 мільярдів доларів тим, хто пережив Голокост, та їхнім родинам.
Однак, сказано у статті, останнім часом з’явились заклики до подальших репарацій. Польща, куди нацистська Німеччина вторглася і яка була окупована протягом всієї війни, вимагала від Берліна 1,3 трильйона доларів компенсації з 2022 року, а Греція з 2019 року вимагала понад 300 мільярдів доларів. Німеччина ж стверджує, що її початкові післявоєнні платежі та договір 1990 року, який закріпив кордони країни після її возз'єднання, врегулювали це питання. Цей договір підписали Радянський Союз і США, а Польща, Греція та Італія не були залучені.
Видання зазначає, що у 2004 році, коли Польща приєдналась до Євросоюзу, Берлін погодився не підтримувати претензій до Варшави з боку мільйонів німців, які були вигнані з Польщі, а їхнє майно експропрійоване, а Польща відмовилась від вимог компенсації. Однак це питання не зникає.
«Коли ми говоримо про катів, жертви, покарання, страждання… ми вимагаємо не лише пам’яті, не лише правди. Ми вимагаємо компенсації», — заявив на той момент прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький у 84-ту річницю вторгнення Німеччини, нагадує WSJ.
Також у статті сказано, що суди в Італії, куди нацисти вторглися після краху фашистського режиму Беніто Муссоліні у 1943 році, останніми роками присудили реституційні виплати сім'ям жертв окупації, а деякі з судів намагалися арештувати державні активи Німеччини, включаючи нерухомість в Італії, що належить німецьким школам і культурним, історичним та археологічним установам. Через це Німеччина подала на Італію до Міжнародного суду ООН, рішення якого ще очікується. Однак влада Італії відмовилася зупинити справи, заявивши, що це порушить незалежність судів.
Берлін стверджує, що міжнародне право забороняє особам подавати позови проти держав в іноземних судах і що державні активи захищені від арешту. Німецькі офіційні особи заявили, що якщо цей принцип буде порушено у випадку Росії, це підірве давню правову позицію Німеччини, пише WSJ.
Тим часом в МЗС Росії заявили, що конфіскація російських активів буде «піратством XXI століття», а деякі російські чиновники попередили, що вживуть заходів у відповідь, нагадує видання.
Воно зазначає, що Польща отримала після Другої світової війни невелику компенсацію, Німеччина також виплатила 270 мільйонів доларів окремим позивачам у Польщі,
У 1953 році комуністичний польський уряд відмовився від позовів проти свого східнонімецького союзника по Варшавському договору, але після падіння Берлінської стіни в 1989 році питання компенсацій знову стало актуальним, пояснюють автори статті.
Професор новітньої історії в Університеті Йоганна Ґутенберга в німецькому Майнці Андреас Реддер сказав WSJ, що претензії Італії та Польщі проти Німеччини обґрунтовані, як і відмова Берліна повністю їх задовольнити. Однак, за його словами, уряди Німеччини, що змінювали один одного, зробили помилку, прийнявши законний підхід і відмовляючись розглядати компроміс, що загострило проблему.
«Німеччина була спокійна у своєму помилковому припущенні, що проблему вирішено, і навмисно уникала цього питання протягом десятиліть, тому не варто дивуватися, що Польща та Греція тепер кажуть, що у них є незавершені справи», — сказав Реддер.
Німеччина також стверджує, що російські активи слід залишити недоторканими, щоб використовувати їх як важіль у будь-яких переговорах щодо припинення війни та спонукання Росії поступитися частиною окупованої нею української території, сказано у статті.
За словами голови аналітичного центру Pism Славоміра Дебскі, ще однією мотивацією відмови Берліна конфіскувати російські активи може бути те, що це захищає німецькі компанії, які все ще працюють в Росії, від помсти, пише видання. За даними групи Leave Russia, яка виступає за вихід західних компаній з російського ринку, там все ще працюють 272 німецькі компанії.
WSJ також розповідає, що у G7 питання використання російських активів для допомоги Україні може бути вирішене за допомогою складного компромісу. США запропонували G7 отримати відсотки за 10 років з російських активів, які стануть заставою для облігацій, випущених спеціальним механізмом, створеним для збору грошей для України. Водночас європейці мають власний план використання відсотків, отриманих від заморожених російських активів, для оплати зброї для України та її відновлення. Імовірно, європейський план буде реалізовано, хоча офіційні особи ЄС кажуть, що Європа може приєднатися до плану США у 2025 році, пише видання. Воно зазначає, що обговорення все ще перебувають на ранній стадії.
Також у статті згадується, що президент США Джо Байден підписав закон, який дозволяє його адміністрації конфіскувати російські суверенні активи під юрисдикцією США. За словами представників Конгресу, США володіють російськими активами на суму від 5 до 6 мільярдів доларів.
«Ми розглядаємо низку можливостей, починаючи від фактичного вилучення активів і закінчуючи їх використанням як застави», — заявила минулого тижня міністерка фінансів США Джанет Єллен.
США стверджують, що, згідно з міжнародним правом, країни можуть вживати контрзаходів проти країни, яка порушує свої міжнародні зобов’язання. Хоча юристи та політики кажуть, що вторгнення Росії в Україну, схоже, відповідає цьому принципу, існують розбіжності щодо того, чи має право застосовувати контрзаходи будь-яка інша країна, крім України, пише WSJ.
Барт Шевчик, юрист американської юридичної фірми Covington, який раніше консультував Європейську комісію та працював у Міжнародному суді, заявив виданню, що занепокоєння Берліна щодо створення прецеденту для справ про відшкодування невиправдані.
«Логіка контрзаходів однозначно стосується лише поточних і триваючих порушень міжнародного права, а не тих, що мали місце 80 років тому», — сказав він.
Однак, за даними видання, німецькі чиновники стверджують, що канцлер Німеччини Олаф Шольц, який колись керував власною юридичною фірмою, не бажає ризикувати. Один із них сказав, що цей крок може спровокувати позови через рабство та колоніалізм проти інших європейських країн.