Третина українців готова взяти зброю. Путіну буде важко втримати українські території, якщо він їх захопить — Foreign Policy
Хоча Росія офіційно обмежила цілі війни захопленням Донбасу та відвела війська від Києва, досягнення якогось значного успіху для російського диктатора Володимира Путіна все одно залишається сумнівним.
Однією з причин цього є сильне падіння популярності РФ серед російськомовних українців після російського вторгнення.
НВ публікує переклад статті Foreign Policy про те, чи Путін зупиниться після захоплення сухопутного мосту у Крим і чому він навряд чи зможе втримати українські території, навіть якщо йому вдасться їх захопити.
***
Зниження очікувань РФ
Зазнавши невдачі у досягненні своїх максималістських цілей з повалення уряду України, Росії довелося знизити свої очікування та зосередитися на досягненні обмежених результатів. Президент Росії Володимир Путін переглядає свої воєнні цілі на ходу, залежно від успіхів Росії на полі бою, і поки що зосередив всю увагу на східній Україні.
Росія заявила, що цього тижня вразила тисячі цілей на Донбасі вздовж лінії фронту у Донецькій та Луганській областях після початку повномасштабного наступу з метою повністю захопити східні регіони.
Російські війська також оточили сталеливарний завод Азовсталь в українському Маріуполі, де обороняються останні захисники обложеного міста. Маріуполь — останнє місто, яке стоїть на шляху російського сухопутного коридору з російських міст на кордоні з Україною прямо до окупованого Криму.
Чи задовольнить створення такого сухопутного мосту Путіна і чи це покладе край війні — питання відкрите. Але це вже завдало Україні величезних гуманітарних та економічних збитків, а в довгостроковій перспективі може виявитися, що росіянам важко буде його контролювати.
Такий сухопутний міст коштуватиме українцям значної частини їхньої території та завдасть шкоди їхній економіці, яка значною мірою залежить від торгівлі через чорноморські порти регіону. Росіяни теж заплатять високу ціну у вигляді життів, обладнання та подальших санкцій. Але навіть якщо вони отримають територію зараз, їм, імовірно, буде складно утримувати її у довгостроковій перспективі через український опір та зниженням популярності серед російськомовних українців.
Стратегічне становище Маріуполя
Українські чиновники кажуть, що щонайменше 21 тисяча людей загинула внаслідок російських бомбардувань Маріуполя, і щонайменше 100 тисяч людей все ще залишаються у місті та шукають можливість безпечно його покинути. Оборона міста в основному зруйнована, і останні його захисники заприсяглися битися «до останньої краплі крові» на своїх позиціях на металургійному комбінаті Азовсталь. Спроби забезпечити гуманітарний коридор для мирних жителів не мали успіху, оскільки «росіяни відмовляються відкривати коридор», заявила віце-прем'єр-міністр України Ірина Верещук. Пізніше вона додала, що досягнуто домовленостей з Росією щодо евакуації жінок та дітей.
Маріуполь довгий час був стратегічно важливим портом на Азовському морі, яке є частиною Чорного моря, та центром торгівлі сталлю, вугіллям і зерном. Він має найбільший порт у регіоні Азовського моря, а його глибокі причали служили ідеальним центром експорту української сільськогосподарської продукції на Близький Схід та в інші країни. Якщо Росія здобуде перемогу в Маріуполі та отримає сухопутний міст, вона забезпечить контроль над понад 400 кілометрами (або 249 милями) узбережжя Чорного моря з початку війни та позбавить Україну доступу до 80 відсотків її колишньої берегової лінії, ще більше руйнуючи її економіку.
Успіх у створенні сухопутного мосту був би величезною перемогою Путіна. Закарі Пайкін, дослідник Центру європейських політичних досліджень, сказав, що Путін, схоже, погодиться на сухопутний міст у Крим та повний контроль над Донецькою та Луганською областями. «Звісно, будь-яка досягнута угода про припинення вогню може діяти лише протягом певного періоду часу, тому згодом вона може дозволити переслідувати більш масштабні цілі», - сказав він.
Путінська Новоросія як проміжна мета війни
Деякі аналітики задаються питанням, чи надихне сухопутний міст Путіна на розширення операцій, щоб повністю відрізати Україну від моря. Російські війська продовжують час від часу бомбардувати міста на півдні України з очевидною метою пов'язати райони України, які вже перебувають під контролем Росії, з Придністров'ям, регіоном, що відколовся від Молдови, який перебуває під контролем Росії і примикає до західного кордону України. Президент Росії назвав цю величезну ділянку української території, що тягнеться зі сходу на південь вздовж узбережжя Чорного моря, Новоросією або Новою Росією, яка була частиною царської Росії у XVIII столітті.
Путін просуває ідею Новоросії для розпалювання націоналістичних настроїв у регіоні з 2014 року для створення буферної зони на українських землях. Ідея полягає в тому, щоб створити низку псевддержав під керівництвом російських маріонеток і зробити їхні кордони новою лінією фронту між Москвою та Києвом. Експерти вважають, що це проміжна мета війни між захопленням сухопутного мосту та поваленням президента України Володимира Зеленського.
Росія вже окупувала українське місто Херсон, з якого вона, схоже, хоче розпочати місію із захоплення українського міста Одеса. Єдине велике місто на шляху росіян на півдні — Миколаїв, колись галасливе українське портове місто, яке тепер регулярно обстрілюють російські ракети.
Нік Рейнольдс, аналітик з наземних бойових дій у Королівському інституті об'єднаних озброєнь, сказав, що операція Росії в Одесі «залежатиме від успіху на Донбасі». Росія утримувала дві третини Донбасу до недавнього вторгнення і вже окупувала Ізюм, стратегічне українське місто, просуваючись на схід, що контролюється сепаратистами, а також невелике східне місто Кремінну під час свого останнього наступу. Вона сильно бомбардує Слов'янськ, місто з населенням понад 100 тисяч людей, а потім очікується посилення бомбардувань у низці міст Луганської області, включаючи Рубіжне, Попасну, Лисичанськ та Сєверодонецьк.
Рейнольдс сказав, що Росія має шанс захопити весь Донбас, але це буде складно, враховуючи виснаження її сил, які зазнали сильних втрат. «Якщо конфлікт затягнеться, я чекатиму ширшої російської мобілізації. Досі російський уряд уникав ставити свою країну на військові рейки, але це може змінитися. Це дестабілізувало б ситуацію всередині країни і було б важкоздійсненно, але також могло б дозволити Росії проводити нові наступальні воєнні операції», — сказав він.
Прибічників Росії в Україні дедалі менше
Однак навіть якщо Росія воєнним шляхом захопить схід і проріже сухопутний міст у Крим, їй буде важко втримати територію.
Едуард Басурін, «прес-секретар» прокремлівських сепаратистських сил «Донецької Народної Республіки», заявив, що триває останній штурм Маріуполя, і що на жителів міста чекає краще майбутнє. «Найближчим часом псевдозахисники українського народу будуть змушені здатися, і маріупольці зможуть зітхнути з полегшенням», - сказав він.
Але прийнятність (присутності - ред.) Росії в регіоні різко впала навіть серед її прихильників після російського вторгнення. Згідно з недавнім опитуванням, майже 60 відсотків українців заявили, що чинитимуть опір російській окупації, а більше третини — що візьмуть зброю для боротьби з військами та маріонетками РФ.
Росія почала приводити до влади своїх маріонеток у захоплених містах. 11 березня мера Мелітополя вивели з кабінету російські війська. Незабаром після цього на місцевому радіо виступила проросійська сепаратистка, яка оголосила себе тимчасовим мером міста. Однак у Херсоні підтримуваний Росією мер, який закликав до створення нової структури «для наведення ладу», різко змінив ситуацію на тлі зростання націоналізму в Україні і заявив, що росіяни затримали його і змусили зайняти проросійську позицію. Він заявив про своє неприйняття створення «Херсонської народної республіки».
Росіяни продовжили термін здачі українських військ у Маріуполі до 14:00 середи, 20 квітня (на момент публікації статті Foreign Policy - ред.). Яким би не був результат битви, росіяни стикатимуться з труднощами на кожному кроці на шляху до бажаного сухопутного мосту. Росія може виграти битву, але вона не виграє мир, доки не виробить можливий довгостроковий компроміс зі своїми українськими противниками.