Хотів Босфор — отримав НАТО. Як Сталін намагався розв’язати війну з Туреччиною після Другої світової і чому не наважився напасти

Міжнародну угоду, яка регулювала прохід військових і торговельних суден через протоки Босфор і Дарданелли, підписали перед Другою світовою війною у швейцарському місті Монтре представники десятьох держав. Серед них були Велика Британія, Франція, Радянський Союз.

За цим документом, Туреччина отримала повний суверенітет над протоками Босфор і Дарданелли. Угода, яку називають Конвенцією Монтре на честь швейцарського міста, де вона була підписана влітку 1936 року, чітко визначила правила судноплавства між Середземним і Чорним морями: торговельні судна будь-яких країн мали гарантоване право вільного проходу, але військові флоти нечорноморських держав могли перебувати у Чорному морі не довше 21 доби. І для цих кораблів застосовували обмеження щодо вантажності.

Але влітку 1945 року радянський лідер Іосіф Сталін вирішив, що більше не хоче грати за довоєнними правилами. Він вважав, що має достатньо козирів, аби диктувати власні умови. Червона армія контролювала Східну Європу і стояла в Ірані, то чому б не розв’язати давню геополітичну проблему Російської імперії — отримати контроль над Чорноморськими протоками? Проте, його план не спрацював.

Фотографія підписання Конвенції Монтре, що скасувала міжнародне управління протоками Босфор і Дарданелли та передала їх під повний контроль Туреччини, 1936 рік / Фото: SWI

Блеф Сталіна