Секрет благополуччя

Я опитала 22 експертів і фахівців-практиків у сфері позитивної психології. Досвід роботи деяких із них перевищує 10 років. Усі вони регулярно рекомендують заходи щодо поліпшення благополуччя своїм клієнтам, друзям і рідним і, за їхніми словами, кожну рекомендацію підбирають відповідно до індивідуальних потреб.

Однак коли я запитала їх, чи застосовують вони самі інструменти позитивної психології, з’ясувалося, що ніхто цього не робить на регулярній основі. Більшість із них використовують ці інструменти тільки у важкі часи, коли відчувають необхідність різко підвищити рівень свого благополуччя.

Серед дій, які часто рекомендують учасникам програм позитивної психології, — щоденне ведення «щоденника подяки» (записування тих речей, за які людина вдячна) або здійснення трьох добрих учинків на тиждень. Основний акцент у цих програмах роблять на цілеспрямованих, узгоджених спробах мислити позитивніше.

Суть не в тому, щоб змушувати себе позитивно мислити у важкий день

Але наше дослідження показало, що самі експерти інакше піклуються про своє благополуччя. Вони не виконують того, чого вчать багато програм позитивної психології. Натомість вони дотримуються гнучкого, орієнтованого на добробут мислення, яке ми назвали «меліотропним мисленням благополуччя».

Цей термін утворений від латинських слів «melior» (кращий) і грецького «tropism» (рух до). Мається на увазі рух до того, щоб наповнює життя сенсом. Експерти, які дотримувалися такого способу мислення, розглядали благополуччя не як набір завдань, які їм необхідно виконати, а як звичну складову повсякденного життя.

При цьому жоден з експертів не «гнався» за щастям або позитивним настроєм. Коли видавався невдалий день, вони просто приймали реальність такою, якою вона є, визнаючи той факт, що в житті неминуче доводиться стикатися з труднощами.

Наші учасники не вносили у своє життя тих радикальних, продуманих змін, які порекомендували б для поліпшення благополуччя своїм пацієнтам. Просто тому що вони вже регулярно виконували у своєму повсякденному житті те, що робило його більш значущим, — наприклад, знаходили час для щоденного читання книжок, брали участь у волонтерській діяльності, готували улюблені страви або навіть займалися йогою.

Хоча подібні заходи можуть бути рекомендовані і в межах програми позитивної психології, різниця в тому, що експерти займалися цим тому, що це було частиною їхньої ідентичності або допомагало їм зберігати душевну рівновагу, а не тільки тому, що їм порадили це робити.

Вони також прислухалися до свого тіла, піклуючись про нього так само, як і про свій розум, тобто надаючи першочергового значення сну, повноцінному харчуванню і регулярним фізичним навантаженням.

А оскільки ці люди дуже чуйно розпізнавали, як упливає на них фізичне та соціальне середовище, вони не боялися вживати активних заходів для захисту свого благополуччя. Наприклад, якщо робота ставала джерелом засмучення або хтось з оточення постійно їх вимотував, вони без вагань шукали альтернативні варіанти або обмежували спілкування.

Крім того, вони не втрачали можливостей отримати задоволення від життя. Одна учасниця дослідження розповіла, як чекала на свою дитину біля школи. Погода була такою прекрасною, що вона зняла туфлі та пройшлася босоніж по галявині — дрібниця, яка підняла їй настрій.

В іншої був по-справжньому важкий день, але коли ввечері вона нарешті дісталася ліжка, її охопила вдячність за те відчуття тепла і безпеки, яке дарують рідні стіни — і якого позбавлені всі ті, хто був змушений покинути свої домівки через війну.

Їхнє розуміння позитивної психології допомагало їм помічати ці можливості підвищити своє благополуччя, що регулярно виникають.

Зміна мислення

Щороку випускають нові додатки для благополуччя, школи включають благополуччя до своїх навчальних планів, а організації вкладають чималі кошти в програми підвищення благополуччя співробітників. Однак результати всіх цих ініціатив залишаються доволі скромними. Ба більше, згідно з деякими звітами, програми благополуччя можуть навіть спричиняти негативний ефект.

Результати нашого дослідження допомагають пояснити, чому вплив цих програм такий неоднорідний, і показують, що подібні заходи можуть бути менш ефективними для людей, які вже широко застосовують у своєму житті методи підвищення благополуччя.

Наше дослідження також показує, наскільки необхідно, щоб дослідники й експерти в галузі позитивної психології переосмислили свої пріоритети. Замість того, щоб створювати дедалі триваліші програми з поліпшення благополуччя або пропагувати гонитву за щастям, яка, як показують наукові дані, не завжди приносить користь, нам потрібно зосередитися на розумінні довгострокового впливу практик турботи про себе.

Усім, хто намагається поліпшити своє благополуччя, наші висновки послужать важливим нагадуванням про те, що не обов’язково постійно «працювати над собою» або гнатися за щастям. Експерти в галузі благополуччя вкрай рідко вдаються до радикальних змін у житті або програм благополуччя.

Натомість вони поступово формують такий спосіб мислення, який допомагає не випускати з поля зору те, що є справді важливим. Суть не в тому, щоб гнатися за щастям або змушувати себе позитивно мислити у важкий день. Суть у тому, щоб м’яко рухатися в напрямку того, що робить життя осмисленішим, використовуючи для цього ті способи, які підходять саме вам. Така зміна менталітету доступна кожному з нас.

Правова інформація. Ця стаття має виключно інформаційний характер і не замінює професійну психологічну консультацію. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, прийняті читачем на основі матеріалів сайту.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Більше блогів тут