Нещодавно хтось сказав мені, що я — один з небагатьох його знайомих, хто, здається, загалом почувається щасливим. Більшість тих, кого він знає, включно з ним самим, зазвичай перебувають у стані стресу, гніву, тривоги, перевантаження, смутку тощо.
Це змусило мене замислитися: чи дійсно це так? А якщо так, то чому я цим зобов’язаний?
І, думаю, так і є. Звісно, я не почуваюся щасливим постійно — у мене бувають всі ті самі емоції, що й у інших людей, — але моїм базовим станом справді є щастя та спокій.
То чому ж мій базовий стан саме такий? Частково це може пояснюватися тим, що мені пощастило — я народився зі сприятливою біохімією мозку. Мені здається, що базовим станом моєї мами теж є щастя, тому причина може бути в успадкованих від неї генах або тому, як вона мене виховувала (зауважу, що для мого батька щастя аж ніяк не було базовим станом, і його методи виховання, безумовно, завдали мені травм, які довелося долати).
Але мені також здається, що я зміцнив цю особливість завдяки власним звичкам — психологічним і не тільки. Гадаю, вони можуть допомогти будь-кому, навіть якщо вам не поталанило з хорошою біохімією або люблячими батьками.
Давайте я розповім про ці звички докладніше.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Звички, які роблять мене щасливим
Почну з того, що ці звички не позбавлять усіх проблем і не виправлять усе в одну мить. Це психологічні звички, і на те, щоб їх сформувати, знадобиться час.
Ось ті, що допомогли мені:
1. Сповільнюватися й насолоджуватися. Не варто постійно намагатися поспішати протягом дня, прагнучи якомога швидше перейти від однієї справи до наступної. Натомість уповільнюйте темп і насолоджуйтеся теперішнім моментом щоразу, як згадуватимете про це. Кожна мить варта того, щоб її смакувати, якщо ми тільки зможемо це усвідомити.
Я розпочав свій шлях до щастя з практики вдячності
2. Захоплюватися. Багатьом людям життя здається нудним, або вони сприймають його дива як щось само собою зрозуміле. А що, якби ми могли проявити цікавість до речей, які вже майже перестали помічати? Що, якби ми дозволили своєму захопленню вести нас, замість того, щоб просто механічно виконувати рутинні дії?
3. В усьому шукати урок. Коли я розчаровуюся в комусь, або в собі, або коли справи йдуть не так, як мені хотілося б, я навчився сприймати це як урок, що дозволить мені стати мудрішим. Я намагаюся зупинитися й помітити, чого ця людина або цей момент можуть мене навчити. Найглибші уроки я отримував саме з найважчих випробувань.
4. Насолоджуватися прогресом, а не лише результатом. Я навчився радіти кожному найменшому прогресу, якого мені вдається досягти. Якщо якийсь із моїх проєктів рухається занадто повільно, чи якщо мій шлях до покращення фізичної форми займає набагато більше часу, ніж я сподівався, я намагаюся побачити, наскільки мені вже вдалося просунутися, і радіти цьому. Навіть якщо це лише кілька кроків. Тобто я сам себе підбадьорюю на цьому шляху, і кінцева мета є лише однією з багатьох радісних миттєвостей.
5. Відчувати, але не зациклюватися. Я вважаю, що важливо проживати всі емоції. Якщо мені стає сумно, я дозволяю собі по-справжньому відчути розпач. Якщо я злюся, я дозволяю собі виплеснути гнів (але не на іншу людину). Я відчуваю все це. Але потім я перегортаю цю сторінку. Немає сенсу зациклюватися на думках, які викликають ці емоції.
6. Намагатися не сприймати все надто серйозно. Мені подобається легке ставлення до життя. Я намагаюся сміятися з себе і трохи жартувати навіть у важких ситуаціях (звісно, якщо це доречно). Це дозволяє зробити життя трохи невимушенішим, а так завжди веселіше!
7. Практикувати вдячність і захоплення. Я розпочав свій шлях до щастя з простої практики вдячності — складав список із 10 речей, за які був вдячний того дня. Часто це були одні й ті самі речі (моя родина, моє здоров’я, природа), але це привчило мене шукати протягом дня те, що я міг би сприймати як належне, хоча й радів його присутності у своєму житті. Згодом я розширив цю практику, вишукуючи те, що викликало в мене захоплення. Саме так ми вчимося цінувати диво повсякденного життя.
Цей список не є вичерпним і вам не обов’язково виконувати всі пункти, щоб бути щасливими. Це просто ті речі, які неабияк допомагали мені протягом багатьох років.
Найскладніше, звісно, — сформувати ці звички. Ось що б я порадив:
— Виберіть одну з них і поставте собі за мету практикувати її щодня. Встановіть нагадування на телефоні та розклейте записки вдома й на робочому місці.
— Намагайтеся ловити зручні моменти для відпрацювання цієї звички. Спочатку буде важко, але з часом ви почнете помічати їх дедалі частіше.
— Привчіть себе наприкінці кожного дня приділяти 5 хвилин підбиванню підсумків. Намагайтеся аналізувати, коли вам вдалося попрактикуватися протягом дня, а коли, можливо, упустили таку можливість. Це допоможе вам вдосконалюватися з кожним днем.
— Практикуйте таким чином кожну психологічну звичку щонайменше місяць. Ближче до середини місяця ваш ентузіазм трохи ослабне, але спробуйте знову зосередитися і продовжити — це і буде справжнім навчанням.
Запасіться терпінням. Це потребуватиме часу. Я розвинув ці звички за роки практики. Але вони того варті.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Лео Бабаути. Републікацію повної версії тексту заборонено.