Може знадобитися багатьом. Як реалізується право на безоплатну правову допомогу під час війни
Христина Захарова: «Розмова з юристом в кризовий період сама по собі є стабілізуючим фактором» (Фото: NewAfrica/Depositphotos)
Одна з причин не нехтувати можливістю звернутись до фахівця — мінливість законодавства, яке намагається встигнути за реальністю, що швидко змінюється
Війна у кожному з нас активує особистий «режим виживання»: на фізичному, психологічному, матеріальному рівні, перелік можна продовжувати нескінченно. Криза створює нову реальність, в якій часто доводиться будувати життя на новому місці або в нових умовах, і саме в цей момент люди часто стикаються з юридичними проблемами, як новими, так і тими, які були колись відкладені на безвік.
Фундаментальним у гуманітарному реагуванні є поняття захисту, тобто комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поваги до прав людини, її безпеки та гідності відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. А захист прав, своєю чергою, неможливий без правової допомоги.
Уявімо: лютий 2022 року, ви хапаєте дитину, телефон і стрибаєте в машину до сусіда, який під звуки вибухів вивозить вас із Маріуполя. Або вам 74, і ви все життя прожили в Харкові на Салтівці, але коли під час обстрілів ховались у підвалі, вашої квартири на п’ятому поверсі не стало і ви зранку виїжджаєте евакуаційним автобусом у Полтаву. Або ви більше не можете жити в Старобільську і тиждень добираєтеся до тимчасового пункту перетину кордону, аби виїхати з окупованої території, залишивши свої документи вдома, закопаними під вишнею. Чи маєте ви паспорт, щоб зареєструватись як ВПО? Чи взяли ви пенсійне посвідчення, щоб продовжувати отримувати пенсію в іншому місті? Як ви влаштуєте дитину до нового садочку без карти щеплень? Як отримати компенсацію за знищену квартиру, якщо немає документів, які посвідчують право власності? Як влаштуватись на нову роботу, якщо не звільнились зі старої? Додайте до всіх цих питань розгубленість на новому місці, відчуття відсутності контролю за власним життям і звичайний страх або тугу — і ви отримаєте реальне розуміння, навіщо потрібна правова допомога в таких ситуаціях.
Наш досвід спілкування з ВПО та потерпілими від війни громадянами доводить, що розмова з юристом в кризовий період сама по собі є стабілізуючим фактором. По-перше, юрист пояснює нове правове становище, в якому особа опиняється, які права та додаткові гарантії має і як їх реалізувати. Також юрист звертає увагу на імовірні вразливості, адже відсутність паспорта чи інших документів, які посвідчують особу, може та стане перешкодою у доступі до будь-яких послуг, а відсутність розуміння певних процедур може завадити вчасно відреагувати та звернутись до потрібної інстанції.
ВПО мають право на всі види вторинної правничої допомоги, яка забезпечується державою
Під час війни доступ до правової допомоги перестає бути технічним або люксовим сервісом, а стає частиною системи захисту людини від подальшого погіршення ситуації. Мінливість законодавства, яке також намагається встигнути за реальністю, що швидко змінюється, є додатковою причиною не нехтувати можливістю звернутись до фахівця, навіть якщо ви впевнені в тому, з чим раніше давали раду самостійно.
Саме тому під час різних сценаріїв розгортання гуманітарної допомоги правова підтримка стає однією з основних ланок в процесі. Скоріше за все, ви помітили, як багато громадських організацій і благодійних фондів зараз заявляють про надання безоплатних юридичних консультацій для ВПО, хоча до 2022 року такої підвищеної активності в громадському секторі не спостерігалось. Це обумовлено логікою, яку я пояснювала вище: різні гуманітарні програми (зазвичай міжнародні) в обов’язковому порядку включають надання правової підтримки у свої проєкти як фундаментальну частину стабілізації ситуації та розвитку самозарадності населення. Також цей крок робиться для підтримки державного механізму правового захисту, який не розрахований на запит, що через зовнішні фактори зростає в геометричній прогресії.
Громадський сектор наразі активно підтримує населення через надання правової допомоги. З основних зовнішніх критеріїв надійності і безпечності таких організацій варто зазначити наступні:
1. Фінансування міжнародними або крупними національними донорами, про що публічно зазначається;
2. Відкритість: плани і результати офіційно публікуються на власних сайтах і в мережі;
3. Взаємодія з місцевою і державною владою, про що можна знайти численні згадки в офіційних джерелах;
4. Представники виокремлюють себе візуальними ознаками приналежності до своєї організації (фірмовий одяг, бейджі, оформлення робочого місця візуальною продукцією тощо);
5. Допомога є безоплатною, а те, що не покривається фінансуванням донорів, має бути перенаправлено на інших партнерів. Безоплатність, звісно, не розповсюджується на офіційні платежі від держави (збори, мита), тобто оплата не справляється саме за роботу юриста.
Найкраще дізнаватись про можливості у представників конкретних організацій, але головне пам’ятати, що юридична допомога, як і будь-яка інша частина гуманітарного реагування, є необхідною та доступною, тому варто скористатись такою можливістю.
Не можна не зазначити, що в Україні на рівні однойменного закону безоплатна правнича допомога також гарантується державою та повністю або частково надається коштом Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел і поділяється на первинну (по суті — консультування) і вторинну (яка полягає в доступі до правосуддя). Якщо коло осіб, які мають право на первинну допомогу, майже не обмежене, то для отримання права на безоплатне представництво в суді з боку держави потрібно підпадати під критерії, які визначені законом і які насправді дуже широкі. Це дає номінальне право більшій кількості осіб скористатися такою гарантією, втім, дозволю собі право на професійне спостереження: розширення кола отримувачів допомоги, яке не завжди підкріплюється розширенням спроможності її надавачів, деякою мірою може нівелювати цю державну гарантію і не відповідати її меті та очікуванням населення. Закон регулярно доповнюється новими категоріями вразливого населення, які мають умовне чи безумовне право на безоплатну вторинну правничу допомогу, але фінансування і штат системи БПД, як правило, не збільшується пропорційно. Спроможність усе ж має свою фізичну межу, тому збільшення прав без збільшення можливості їх забезпечити призводить до природного обмеження таке право реалізувати.
Однак, згідно з законом, ВПО мають право на всі види вторинної правничої допомоги, яка забезпечується державою, а особи, які лише звернулись із заявою про взяття їх на облік як ВПО, чи громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають таке право лише з обмеженого кола питань, яке прописано в законі.
Сьогодні, у важкий період для України та її населення, чи не найлегше ніж будь-коли знайти та отримати фахову юридичну підтримку безоплатно. На мою думку, це мусить сприятливо відобразитись не лише на розв’язанні конкретних питань, які виникли через війну, а й на укоріненні серед наших громадян культури цікавитись своїми правами та вміти їх захищати як самостійно, так і за допомогою правників.