Все навпаки. Як насправді влаштована вивчена безпорадність

Вивчена безпорадність не вирок, бо можна перевчитися. Як? Учимося контролювати своє життя. Звучить легко, на практиці складніше, але розказую як.

Про вивчену безпорадність і як вона влаштована насправді

«Чому я нічого не роблю, хоча розумію, що мені погано?» Це конкретний стан мозку, який виникає, коли ви тривалий час перебуваєте в середовищі, де ваші дії не впливають на результат.

Ми звикли називати це «вивченою безпорадністю», але є нюанс.

У 1967 році Мартін Селігман провів жорстокий експеримент: собак били струмом, від якого неможливо втекти. Коли пізніше їм дали можливість просто перестрибнути бар'єр і врятуватися, вони не рухалися, а лягали й терпіли.

Селігман вирішив, що вони навчилися бути безпорадними.

У дослідженні, проведеному 50 років по тому, сам Селігман із командою спростував свій висновок. Мозок не вчиться пасивності. Навпаки, пасивність — це автоматична відповідь на тривалий шок або стрес.

Найважливіший висновок: те, що ми раніше називали «вивченою безпорадністю», насправді є невмінням контролювати ситуацію.

Контроль — це світло, яке потрібно вчитися вмикати

Це сильно змінює перспективу: вам не треба «розучуватися» безпорадності, а можна просто навчити мозок контролю.

Безпорадність — як темрява, яка настає при відсутності світла. А контроль — це світло, яке потрібно вчитися вмикати.

Оскільки ми з вами перебуваємо в середовищі, в якому майже нічого не можемо змінювати, то це відчуття підсилюється. І нам треба «вчитися» контролю.

Як це працює в токсичних стосунках? Партнер реагує хаотично: то любов, то агресія. Ви намагаєтесь знайти логіку, підлаштовуєтесь, але результат завжди непередбачуваний.

Мозок робить висновок: «Зв'язку між моїми діями та моєю безпекою немає». Ось тут і «засинає» система реагування, щоб зекономити енергію на виживання.

Як із цього вийти? Тільки через досвід реального контролю.

В експериментах собак буквально переставляли лапами через бар'єр, поки вони не відчули: «Моя дія змінила реальність». Для людини це працює через стратегію мікроперемог.

Допоміжними можуть бути дії, які відновлюють контроль і відчуття передбачуваності: поприбирати, позбирати конструктор, повишивати, зробити щось власноруч. Це одна зі сходинок, які допоможуть рухатися в бік відчуття контролю.

Це гарна активність для початку, але не варто зупинятися на цьому. Треба постійно шукати активності, щоб розширювати навичку контролю і справлятися з відчуттям безпорадності. Кожна така дія — це стейтмент: «Я впливаю, я суб'єктний».

Контроль — це навичка. І ви можете почати її тренувати вже сьогодні.

Правова інформація. Ця стаття має винятково інформаційний характер і не замінює професійної психологічної консультації. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, ухвалені читачем на основі матеріалів сайту.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Усі Блоги NV