Соромно зізнатися? Причина чому наукові дослідження впливу дієт на здоров’я — неточні
Читайте NV у Google
Доведення впливу певного продукту на здоров’я людини ппотребує наукового дослідження. Але як його провести без фактичного спостереження за харчуванням людей? Особливо, якщо люди розповідають не про все, що їли.
Кава впливає на роботу серця, шоколад покращує настрій, йогурти корисні для мікрофлори кишківника і тощо — це та інформація, яку ми маємо завдяки науковим дослідженням. Вчені слідкують за зв’язком того, що ми їмо та тим, як ми почуваємося. Але дослідження, опубліковане минулого тижня в журналі Nature Food, показує, наскільки ненадійним може бути такий підхід.
За допомогою техніки виміру енерговитрати людей, дослідники оцінили точність відповідей в опитуваннях про харчування. Вони виявили, що більше половини записів у великих базах даних досліджень харчування, ймовірно, неправильні через те, що люди недоговорюють про спожите. Результати досліду ставлять під сумнів тисячі інших досліджень, які використовували ці набори даних для пов’язання певних дієт зі здоров’ям людини, стверджують автори.
Епідеміологічні дослідження в галузі харчування зазвичай просять людей вести щоденник харчування або заповнювати анкети про те, що вони вживали протягом останніх 24 годин, тижня або навіть кількох місяців. Біостатистики давно попереджають, що люди можуть неправильно запам’ятовувати або не бажати відповідати за те, що вони їдять. Дехто пропонує способи пом’якшити цю проблему: виключати учасників, які вказують, що споживають менше, ніж потрібно для виживання. Інші наполягають на тому, що настав час взагалі відмовитися від опитувань у дієтологічних дослідженнях. «Ці [дані] настільки погані, що їх навіть не варто використовувати», — каже Девід Еллісон, дослідник ожиріння та біостатистик зі Школи громадського здоров’я Університету Індіани в Блумінгтоні.
Точним, але дорогим способом виявлення неправдивих даних є метод подвійного мічення води (DLW), в якому учасники випивають воду, марковану важкими версіями кисню і водню, а вчені проводять аналіз на наявність цих елементів у зразках сечі протягом наступних днів. Оскільки кисень, але не водень, використовується для утворення вуглекислого газу, який видихається під час спалювання калорій, відносна кількість цих елементів у сечі відображає, скільки енергії людина витратила. Дослідження з використанням DLW та водночас анкет про харчування, показали, що люди зазвичай витрачають більше енергії, ніж вони повідомляють. Це свідчить або про недоїдання, або, що більш ймовірно, заниження кількості спожитих калорій. Аналіз кількох сотень учасників Національного дослідження дієти та харчування у Великобританії (NDNS) показав, що ця розбіжність становить близько 30%.
Результати свідчать про те, що «багато досліджень харчової епідеміології, які намагаються пов’язати вплив дієти на результати захворювань, ґрунтуються на дуже хитромудрих даних», — зазначає біолог і співавтор дослідження Джон Спікман з Абердинського університету та Шеньчженьського інституту передових технологій. Він припускає, що це може допомогти пояснити, чому дослідження харчування часто дають суперечливі результати, пов’язуючи певну їжу з діабетом або раком в одному місяці, а в наступному — ні.
Утім, про ці заяви та нове дослідження щодо похибки є й негативні відгуки. Наприклад те, що техніка DLW — неточна, і що проблема спотворення даних не настільки серйозна, щоб спотворити зв’язок між дієтою і хворобами в добре проведених дослідженнях. Багато дослідників розробляють методи, щоб позбутися залежності харчової епідеміології від опитувальників або, принаймні, доповнити їх додатковими заходами. Багато дослідників розробляють методи, щоб відучити харчову епідеміологію від залежності від опитувальників або принаймні доповнити їх додатковими заходами. Група дослідника Спікмана експериментувала з фотографічними щоденниками харчування, де учасники фотографують кожен прийом їжі, а дослідники або комп’ютерна програма оцінюють його вміст. Хоча це неточно, і все одно залежить від дисциплінованості учасників. Інші випробовували натільні камери для відстеження споживання учасниками, і це теж має свої етичні рамки.
Наразі жоден з цих методів не готовий до впровадження в масштабах, яких можуть досягти опитування. Але техніки, подібні до DLW, можуть принаймні дозволити дослідникам оцінити масштаби неправдивої звітності та включити їх у наукові статті.
Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.
