«Як фета чи шампанське». Чим особлива гуцульська овеча бриндзя та де печуть унікальний закарпатський медяник
Ольга Шкуро, представниця Музею гуцульської бриндзі, та пані Дозя, представниця виробництва продукту (Фото: NV Food)
Під час Львівського ярмарку смаку NV Food поспілкувався з представниками Закарпаття та дізнався більше про унікальні регіональні продукти.
24 травня в Україні відбувся Львівський ярмарок смаку. Цього року захід об'єднав виробників сиру та молочної продукції з різних регіонів України — від крафтових сироварень до фермерських господарств. Подія традиційно зосереджена на популяризації українських продуктів і створенні простору для знайомства споживача з виробником. Захід провели за підтримки швейцарсько-української програми QFTP.
Учасники були відібрані з урахуванням критеріїв відповідності, різноманіття асортименту та потенціалу для представлення українського молочного сектору. Всього у заході взяло участь 22 виробники молочної продукції, включно з органічними виробниками та локальними виробниками Львівщини.
Одними із учасників заходу були представниці музею та виробництва Гуцульської овочої бриндзі. Це перший продукт в Україні з географічно захищеною назвою.
NV Food поспілкувався з Ольга Шкуро, засновниця Музею гуцульської бриндзі, розповіла, що їхній продукт унікальний з кількох причин. По-перше, це один із найдавніших продуктів в Україні — бриндзю готують орієнтовно вже 500 років. По-друге, вона виготовляється із сиру, який виробляють на полонинах на висоті понад 700 м над рівнем моря. Цей сир не варять — лише відстоюють. Коли він підсихає, його спускають униз, де перемелюють, солять і перетирають, у результаті чого й утворюється бриндзя.
«Гуцульська овеча бриндзя стала брендом із 2019 року. І тепер ніхто не має права використовувати цю назву — це поєднання трьох слів. В Україні діють чіткі правила, нам це добре пояснили юристи. Також нашу бриндзю подано на реєстрацію в ЄС — щоб вона могла мати такий самий статус, як фета чи шампанське. Поки що процес триває, але ми цим дуже пишаємося, адже зберегли давню традицію», — додала вона.
Як розповіла Ольга Шкуро, гастрономічний туризм у світі стає дедалі популярнішим, адже люди прагнуть споживати натуральну їжу. «Тому ми пишаємося тим, що наші предки зберегли цей продукт. Географічне зазначення — це, по суті, інтелектуальна власність громади. Це спадок наших предків, які змогли вдосконалити процес і зберегти його до сьогодні. Тепер ми можемо ним користуватися та популяризувати завдяки інтернету », — каже засновниця Музею гуцульської бриндзі.
Щодо споживання бриндзі, то за словами Ольги Шкуро, її можна тримати в піалці і посипати нею салати, бутерброди, макарони, картоплю, яєчню, вареники, словом, все, що любите.
Представниця музею також розповіла про ще один продукт, представлений на Львівському ярмарку смаку, — медяник. Таку випічку виготовляють лише в одному селі України — Великому Бичкові Рахівського району. Його історія налічує понад 100 років: спершу це були весільні медяники. На старих чорно-білих фотографіях наречені тримають саме такі великі медяники.
Сьогодні їх виготовляють у різних розмірах — великих, середніх і маленьких, як подарунковий варіант. Вони мають різноманітні візерунки. Зберігатися такий медяник може тривалий час — від весільного «медового місяця» до «медового року», головне — у сухому місці.
Технологію виготовлення з покоління в покоління передають лише дві родини в цьому селі. Вона не є масовою, і ми часто замовляємо ці медяники, коли подорожуємо або веземо гостинці. Тому це також претендент на географічне зазначення.
