Навіщо Україні наглядові ради
Вони дуже корисні для нас з вами. Так, попри те, що там платять великі зарплати і часто працюють некомпетентні люди
Перша причина користі наглядових рад — конфлікт. Цей конфлікт конструктивний, на користь суспільству.
По-перше, в момент заснування наглядових рад створюється конфлікт навколо менеджменту та роботи компанії. Якщо зарплати високі, багато людей хочуть потрапити в наглядову раду. Вони починаються боротись за місце через критику стану справ в компанії та пропозиції щодо їх покращення. Не завжди ідеально, але з’являється публічна дискусія і суспільство починає щось чути та знати про те, що відбувається в компанії.
По-друге, коли ради вже існують, досить часто виникає конфлікт між членами рад та урядом, політиками, профільними міністрами, а також керівництвом компаній. Це також збільшує підзвітність та ефективність роботи компаній на користь держави і платників податків, і зменшує рівень політичної корупції.
Головна ідея тут — розділяй та володарюй. Хто має бути справжнім власником держпідприємств — люди, українці. Хто є фактичним власником без наглядових рад — профільні міністри та прем'єр-міністр. Бо вони визначають керівництво компаній і можуть їм диктувати умови та давати (неформальні та часто незаконні) вказівки. Всі знають і пам’ятають про скандали з «смотрящіми» на держпідприємствах. Коли немає рад, є «смотрящіє».
Так ось, наглядові ради, з одного боку, достатньо слабкі і не можуть прямо диктувати керівництву компаній або уряду, що робити операційно в компанії або які мають бути політики власника (уряду, держави) і стратегічні цілі. А з іншого боку, вони мають прямий доступ до інформації про те, що відбувається в компанії і несуть публічну, юридичну та репутаційну відповідальність за результат роботи компанії. Вони ніби «смотрящіє» і відповідальні, але їх повноваження дуже обмежені.
І це добре для суспільства. Тому що коли справи ідуть не так, починаються скандали навколо рад. Або атакують ради, або члени рад ідуть у відставку, роблять публічні заяви тощо. Таким чином суспільство дізнається, що є проблеми.
А там де наглядових рад немає — там все тихо і спокійно. Візьмемо конкретні приклади великих державних підприємств — ДПЗКУ, Агрофонд, Конярство України, Центренерго тощо. Там проблеми є і великі. Корупція, неефективне управління, де факто вивід активів та банкрутство. Але про це ніхто нічого не пише. Політики подомовлялися з керівництвом і продовжується business as usual.
Наглядові ради невигідні всім, крім громадян України. А громадянам брешуть політики та продажні «експерти» на кожному телеканалі та сторінці соціальних мереж, що наглядові ради погані, багато заробляють, не є професіоналами… А ті самі корупціонери, які платять за цю дезінформацію, продовжують тихо грабувати ті державні підприємства, де немає наглядових рад. І хочуть, щоб наглядових рад було ще менше.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ