Читайте NV у Google
Політична маніпуляція підриває престиж Concours mondial de bruxelles
Великим міжнародним гравцем є Concours Mondial de Bruxelles (CMB), організатором якого виступає бельгійська компанія. Його головною особливістю є мандрівний формат: кожне видання конкурсу проводиться в іншій країні. Саме ця модель дала змогу перетворити кожну державу-господаря на міжнародну платформу для популяризації її виноробства та винного туризму, водночас залучаючи сотні дегустаторів з усього світу — сомельє, журналістів, виноробів, викладачів, лідерів думок і представників професійних асоціацій.
Concours Mondial de Bruxelles вирізняється високою комерційною гнучкістю, оскільки його мандрівний формат фактично перетворює кожну країну-організатора на світову вітрину для просування її виноробної продукції.
У 2025 році конкурс відбувся в Іньчуані, столиці виноробного регіону Нінся — одного з головних центрів виробництва вина в Китаї та стратегічного проєкту, спрямованого на зміцнення позицій китайських вин на західних ринках.
Однак уже у 2026 році конкурс переїхав до Єревана, столиці Вірменії — держави, геополітичні відносини якої з РФ зрештою поставили Concours Mondial de Bruxelles у центр безпрецедентної міжнародної суперечки.
Реєстраційна форма містила нову категорію держави під назвою «Crimea»
Міжнародні стандарти та справа Concours mondial de bruxelles
Одним із базових принципів міжнародного винного права є те, що найменування місця походження та географічні зазначення нерозривно пов’язані із суверенною територією держави, яка надає їм правову охорону.
Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, найменування місця походження не може існувати окремо від держави, правова система якої визнає та захищає його. Саме цей фундаментальний принцип набув особливої актуальності після подій, що відбулися в АРК Крим.
Збройні сили РФ тимчасово окупували Автономну Республіку Крим. Після цього Російська Федерація включила окуповану територію до своєї конституційної системи, утворивши адміністративну одиницю, яку офіційно називає «Республікою Крим».
Однак переважна більшість міжнародного співтовариства не визнала ані результатів цього голосування, ані самої анексії.
Європейський Союз також відмовився визнавати анексію та запровадив комплекс обмежувальних заходів щодо тимчасово окупованого Криму.
Зокрема, законодавство ЄС забороняє імпорт продукції, що походить із Криму, якщо вона не супроводжується сертифікатами, виданими компетентними органами України, а також установлює низку інших обмежень щодо комерційної діяльності, пов’язаної з окупованою територією.
Цей міжнародно-правовий контекст має ключове значення, оскільки компанія — організатор Concours Mondial de Bruxelles зареєстрована в Королівстві Бельгія, державі — члені Європейського Союзу, а отже, зобов’язана діяти відповідно до законодавства ЄС.
Саме з цієї причини після 2021 року вина з Російської Федерації фактично зникли з Concours Mondial de Bruxelles. Такий порядок зберігався до 2026 року.
Реєстраційна система 2026 року: зміна, що поклала початок міжнародній суперечці
Під час підготовки конкурсу, що відбувся в Єревані у травні 2026 року, організатори внесли до офіційної системи реєстрації зміну, яка докорінно відрізнялася від порядку, застосовуваного в попередні роки.
Уперше електронна реєстраційна форма містила нову категорію держави під назвою «Crimea». При цьому єдиним виноробним регіоном, передбаченим у межах цієї категорії, також була «Crimea». Таким чином було створено категорію, якої раніше ніколи не існувало в системі Concours Mondial de Bruxelles.
Унаслідок цього вина, вироблені на тимчасово окупованій території Кримського півострова, отримали можливість брати участь у конкурсі під окремим позначенням «Crimea», а не як вина України чи Російської Федерації.
Фактично реєстраційна система створила безпрецедентну ситуацію, за якої «Crimea» одночасно фігурувала і як окрема «держава», і як виноробний регіон. Саме ця адміністративна зміна згодом стала центральним елементом однієї з найсерйозніших міжнародних суперечок в історії винних конкурсів. Її наслідки стали очевидними лише після завершення дегустацій та офіційного оприлюднення результатів.
Згідно з інформацією, опублікованою Concours Mondial de Bruxelles, вина, зареєстровані в категорії «Crimea», оцінювалися нарівні з винами всіх інших країн під час дегустацій, проведених у Єревані 21−23 травня 2026 року.
Офіційні результати засвідчили, що вина, заявлені в категорії «Crimea», отримали 18 медалей, тоді як вина, зареєстровані в категорії «Russian Federation», були відзначені 24 медалями.
Таким чином, штучно відокремивши Крим у власній реєстраційній системі одночасно і від України, і від Російської Федерації, Concours Mondial de Bruxelles фактично присудив 42 медалі винам, що походять із територій, які перебувають під фактичним контролем Російської Федерації.
Крім того, цим самим заявкам було присуджено ще 45 відзнак CMB Merit, унаслідок чого загальна кількість офіційно відзначених вин становила 87.
Важливо зазначити, що виноробні підприємства, нагороджені під позначенням «Crimea», не були новими виробниками.
Це добре відомі кримські виноробні, які існували задовго до тимчасової окупації Криму у 2014 році та протягом багатьох років визнавалися українськими виробниками, що здійснювали діяльність на території Автономної Республіки Крим.
Змінилося не походження вин, а правова й територіальна категорія, у межах якої організатори дозволили їм брати участь у конкурсі.
Першими про ці результати повідомили не європейські засоби масової інформації, а російські державні та спеціалізовані медіа. Вони негайно представили підсумки конкурсу як великий успіх російського виноробства, повідомивши, що російські вина здобули 42 медалі на Concours Mondial de Bruxelles.
До цієї кількості були включені й медалі, присуджені винам, зареєстрованим окремо в категорії «Crimea», які російські засоби масової інформації беззастережно представили як російські нагороди.
З погляду внутрішньої російської інформаційної політики таке трактування було цілком передбачуваним.
На міжнародному рівні ситуація виглядала зовсім інакше.
Офіційна система реєстрації міжнародного конкурсу, що проводився відповідно до правил OIV, створила категорію, яка не визнавала Крим територією України, але водночас не відносила ці вина і до Російської Федерації.
Натомість було запроваджено третє позначення, якого взагалі не існує в міжнародно визнаній системі держав і територій.
Саме ця обставина стала предметом найгострішої критики.
На думку численних оглядачів, журналістів і фахівців із міжнародного права, таке рішення фактично дало змогу обійти чинну міжнародно-правову позицію щодо Криму та водночас відкрило шлях для повернення вин із тимчасово окупованої території до міжнародного конкурсу, з якого вони фактично були виключені після 2021 року.
Міжнародна реакція та наслідки
У міру того як журналісти, фахівці з міжнародного права та представники світової виноробної спільноти почали детально аналізувати реєстраційні документи й офіційно оприлюднені результати конкурсу, дедалі частіше поставало запитання: що стало підставою для внесення такої зміни до системи реєстрації?
Предметом дискусії стала не лише правомірність створення окремої реєстраційної категорії «Crimea», а й питання про те, чи узгоджується таке рішення з основоположними принципами проведення конкурсів під патронатом OIV та із системою міжнародного права, що регулює охорону географічних зазначень, найменувань місця походження продукції й територіальних позначень.
Суперечка ще більше загострилася після того, як низка європейських засобів масової інформації звернула увагу на те, що проблема виходить далеко за межі звичайного адміністративного рішення.
У багатьох публікаціях зазначалося, що внесена зміна об'єктивно сприяла просуванню міжнародного наративу Російської Федерації щодо Криму, незалежно від того, чи був такий результат свідомою метою організаторів.
Це, своєю чергою, породило закономірні запитання щодо того, чи були належним чином оцінені правові, інституційні та геополітичні наслідки створення такої категорії.
Не менш показовою є й інша обставина.
На момент виникнення цієї ситуації Міжнародна організація виноградарства і виноробства не оприлюднила жодного рішення, офіційного роз’яснення чи правової позиції, які б дозволяли створення такої категорії або пояснювали можливість її запровадження в офіційній системі реєстрації конкурсу.
У міру розвитку міжнародної дискусії центр уваги поступово змістився. Предметом обговорення стали вже не самі медалі й не якість нагороджених вин. Основним питанням стала довіра до самого конкурсу та до процедур, відповідно до яких він проводився.
Для багатьох міжнародних спостерігачів принциповим стало вже не те, чи заслуговували кримські вина на професійне визнання.
Натомість постало значно фундаментальніше питання:
Чи може міжнародний конкурс, який офіційно проводиться відповідно до правил OIV, створювати територіальну категорію, що суперечить міжнародно визнаному правовому порядку, на якому ґрунтується вся система охорони географічних зазначень і найменувань місця походження?
На цьому етапі дискусія остаточно вийшла за межі виноробного сектору.
Вона перетворилася на питання, що стосується міжнародного права, інституційної довіри, доброчесності міжнародних конкурсів і взаємовідносин між приватними комерційними структурами та багатосторонньою системою міжнародного регулювання.
Зрештою, ця суперечка стосується не якості вин, вироблених у Криму, і не ставить під сумнів професійну доброчесність суддів, які їх оцінювали. Йдеться про значно важливіше.
Міжнародні винні конкурси користуються довірою виробників, споживачів і ринку лише тому, що їхні правила вважаються нейтральними, однаковими для всіх учасників і такими, що відповідають міжнародно визнаним правовим принципам.
Саме ця довіра становить основу їхнього міжнародного авторитету.
Коли виникає враження, що такі принципи були змінені адміністративним рішенням, наслідки якого виходять далеко за межі суто технічної організації конкурсу, закономірно постають питання щодо неупередженості, доброчесності та легітимності всього процесу.
Події навколо Concours Mondial de Bruxelles 2026 переконливо демонструють, наскільки легко комерційний захід може опинитися втягнутим в один із найчутливіших міжнародних конфліктів сучасності.
Незалежно від намірів організаторів, створення окремої категорії «Crimea» перенесло до міжнародного винного конкурсу проблему, яка й досі залишається предметом гострої міжнародно-правової суперечки.
Для значної частини міжнародного співтовариства саме це рішення перетворило технічний винний конкурс на питання політичного, правового та інституційного значення.
Висновки
Протягом десятиліть світовий виноробний сектор розвивався на основі чотирьох фундаментальних принципів: походження, автентичності, простежуваності та поваги до міжнародно визнаних географічних зазначень. Ці принципи є не лише інструментами регулювання торгівлі.
Вони становлять основу міжнародної правової системи, яка дає змогу виробникам із різних держав конкурувати на рівних умовах у межах спільного нормативного простору.
Саме тому багато фахівців вважають, що події, пов’язані з Concours Mondial de Bruxelles 2026, потребують всебічної та незалежної інституційної оцінки.
Таке дослідження має встановити, чи відповідали процедури, застосовані організаторами конкурсу, стандартам, установленим для міжнародних конкурсів, що проводяться відповідно до правил Міжнародної організації виноградарства і виноробства, а також чи було забезпечено учасникам той рівень прозорості, якого обґрунтовано очікують виробники, експерти та держави — члени OIV.
Якими б не були остаточні висновки такого аналізу, один факт уже сьогодні не викликає сумнівів. Суперечка, що розпочалася зі зміни порядку реєстрації вин, перетворилася на міжнародну дискусію, яка охоплює питання міжнародного публічного права, інституційної відповідальності, комерційної етики та довіри до одного з найвідоміших винних конкурсів світу.
Протягом усієї своєї історії вино було символом культури, цивілізаційного діалогу та співпраці між народами.
У час, коли Європа продовжує переживати наслідки війни, багато хто вважає, що вино не повинно ставати ще одним інструментом, через який геополітичні конфлікти проникають у діяльність міжнародних інституцій і професійних заходів.
Авторитет міжнародних винних конкурсів визначається не лише якістю вин, які вони оцінюють. Він насамперед ґрунтується на довірі до того, що їхні правила залишаються нейтральними, прозорими, юридично послідовними та однаково застосовуються до всіх без винятку учасників. Саме ця довіра є основою легітимності міжнародної системи винних конкурсів і тією цінністю, яку необхідно захищати.