Читайте NV у Google
Наразі здійснюється липневий терор Одеси та області
У квітні 2025 року проти Одеси та області було застосовано засоби ураження, які спершу сплутали з реактивними безпілотниками, але які після детальнішого вивчення виявилися новим типом ерзац-ракет «Бандероль».
Очевидно, що окупанти випробовували на Одесі новий тип мобільного засобу ураження, але їх застосування дуже швидко зійшло нанівець. Найімовірніше, було виявлено недоліки, які усували протягом 2025−2026 років, а також налагоджували серійне виробництво цих засобів.
Наразі триває липневий терор Одеси та області, а «Бандеролі» стали одним із його основних інструментів — нарівні з реактивними дронами-камікадзе та авіаційними ракетами Х-59/69.
Лише в період із 16 по 21 липня (08:00) противник застосував понад 30 ерзац-ракет «Бандероль».
Бандеролі стали одним із основних інструментів терору Одеси
А тепер — нагадування про тактико-технічні характеристики «Бандеролі»:
Швидкість — 500−650 км/год;
Дальність польоту — від 200 до 300 км, що залежить від багатьох факторів;
Бойова частина — 150 кг, але власне вибухової речовини — 50 кг у тротиловому еквіваленті;
Виробництво — 2−3 одиниці готової продукції на добу або 60−90 ракет на місяць. Виробництво намагаються масштабувати.
До липня 2026 року ракету «Бандероль» жодного разу не застосовували настільки інтенсивно. Тобто можна говорити принаймні про дві речі.
З кількісного погляду — для завдання цих ударів противник використовує накопичені запаси, а не виробничий потенціал. А накопичених запасів, як можна оцінити навіть за мінімальними показниками виробництва, у нього достатньо.
Випробування — ці удари нагадують поєднання традиційного терору з бойовими випробуваннями самої ракети (як її можливостей, так і тактики застосування) задля підвищення ефективності.
Якщо випробування серійної ерзац-ракети «Бандероль» задовольнять вороже командування, вона може стати головним інструментом терору на півдні України, оскільки політ на наднизьких висотах над рівнем моря значно підвищує ефективність цієї ракети, роблячи її менш помітною. І замислюватися над тим, як протидіяти цьому дешевому й масовому — порівняно з іншими ракетами — засобу, варто було ще торік. Як саме?
На дипломатичному рівні:
— Працювати над зменшенням постачання до Росії китайських двигунів SW800Pro-A95, що є основною силовою установкою «Бандеролей»;
— Взаємодіяти з Японією щодо блокування постачання акумуляторних батарей, які використовуються в цих ракетах.
Пасивна оборона:
— Нарощувати компоненту ЗРК малого та середнього радіуса дії вздовж берегової лінії, що було б корисним і для протидії Х-59/69, і не лише їм;
— Просувати для Одеси проєкти на кшталт купола РЕБ, створювати квартали на базі системи Lima.
Активна оборона:
— Полювання на БПЛА «Оріон», які є не лише засобом розвідки, а й носієм «Бандеролей». Немає носія — немає пуску.
Але…
Але торік, коли «Бандероль» зникла з радарів, про неї всі успішно забули й зосередилися на формуванні системи ППО малого радіусу дії для боротьби з дронами-камікадзе. Усі, крім самих російських окупантів.
Це ще один приклад того, як під час вирішення життєво важливих питань нехтують комплексним підходом, натомість часто вдаючись до ситуативних реакцій. Не можу сказати, що вони не дають короткострокового ефекту, але вся проблема саме в цьому визначенні — «короткостроковий». А згодом виникає черговий виклик, про який усі й так знали, але випускали з поля зору або ж принципово не помічали його розвитку в стані ворога.
Текст опубліковано з дозволу автора