Нові ракетні удари та атаки безпілотниками. Чого чекати далі

П’ять діб поспіль територію України (а найбільше Київ) бомбардували ракетами й безпілотниками пускаючи їх невеликими дозами. Все могло початися раніше, але 26 грудня вибухи на аеродромі Енгельс зірвали реальний масований удар з кількістю як зазвичай — під 90 ракет. І вже запуск 69 ракет на 29 грудня — це вже такий був нервовий зрив. Вони не витримали і вирішили завдати удар тією кількістю, яку назбирали, тим, що відновили і змогли поставити у стрій (організаційно зібрати докупи). А вже 31-го грудня — це було «остаточное явление» того, що лишилося в бойовому стані — вони застосували саме ракети. Це відголосок того удару, який не вдалося здійснити 26-го грудня.

Що стосується атак безпілотниками, то тут ситуація, на мій погляд, складається наступним чином. Ракети, що були готові до застосування, використані. Тепер у них як зазвичай пауза — від 10 днів до двох тижнів — завезти їх знову, підготувати, додатково підготувати літаки та екіпажі — технічні питання. Що залишається? Дрони. Тож після ракетних ударів три доби поспіль росіяни вели по нас «беспокоящий огонь» для психологічного виснажування нашого населення. Найбільше дістається Києву та Київській області. Дрони неможливо запустити як ракети залпом, щоб вони летіли великою зграєю. Вони пускаються з деяким інтервалом. Беруть 40−50 дронів і упродовж фактично усієї ночі їх пускають. Ось розповідають, що у Києві — як на передовій — усю ніч триває стрілянина й пуски ракет з нашого боку, прожектори висвітлюють небо. Ми розуміємо, що більшість людей сидить у бомбосховищах з дітьми, не спить, а зранку треба комусь іти на роботу, комусь — у справах. І всі ці ночі поспіль частина нашого населення проводить у бомбосховищах.

Не рахуйте ракети, рахуйте засоби їхнього знищення

Вони змінюють тактику, намагаються впливати на наше населення у будь-який спосіб. Як можуть, так і пакостять. Є вже навіть жарти з приводу того, мовляв, ну коли вже ви нам зіпсували новий рік і не дали спати з 1-го на 2-ге січня, то звісно ж ми капітулюємо, віддаємо всі наші території і взагалі підписуємо те, що Україна буде частиною Росії. Але ж вони справді так мислять, у цій ментальності живуть, і цю думку дуже важко зламати. Вони думають — ось ще один удар, ще одна така ніч — і українці завтра вийдуть на вулиці, почнемо зносити свою владу і вимагати миру за будь-яку ціну. Вони не хочуть второпати те, що у нас понад 90% населення не за капітуляцію, а за перемогу. І ми робимо все, щоб у цьому році перемога настала. І ми віримо у те, що вона настане в цьому році.

Щодо завдавання ударів по пускових установках іранських дронів. По-перше, у нас немає засобів, що гарантовано б діставали до районів запуску цих шахедів. По-друге, шахеди мають дальність застосування приблизно до 1000 км. Без проблем долають 700−800 км по запасу пального на борту. А взагалі пускова установка таких шахедів — звичайна вантажівка з тентованим кузовом. Машина зупиняється, тент знімається, кузов піднімається до кута 45 градусів, і там стоїть така рамка, в якій до п’яти дронів Shahed-131 або Shahed-136. І з цієї рамки здійснюються пуски цих шахедів. Потім кузов опустили, тент натягнули, машина поїхала. Все. Вичислити райони пусків цих дронів дуже важко. Вони на мобільній базі. Ось у чому полягає головна проблема.

Ось ми маємо заяву Кирила Буданова, очільника розвідки, що саме ракет у росіян залишилося на два масовані удари. Я взагалі прибічник того, що не треба рахувати кількість ракет у РФ. Бо цієї кількості достеменно не знає навіть західна розвідка. Там є запасники ще з СРСР, до того ж виробництво цих ракет було таємним.

На сьогоднішній день навіть наша розвідка коливається в цифрах. Спочатку говорили, що до 40 ракет на місяць Росія може випустити типу Х-101 і Калібр. Сьогодні вже лунає цифра до 50-ти ракет на місяць. Єдине, з чим я погоджуюся з нашим очільником розвідки, — інтервали між завдаванням масованих ракетних ударів будуть збільшуватися. Місяць-півтора — аби завдати масованого удару до 100 одиниць. А якщо такі комбіновані удари — 10 крилатих ракет і до них 20−30 дронів-камікадзе, то тоді можна завдавати з тим же інтервалом, як це робиться на сьогоднішній день.

Логіка каже нам: не рахуйте ракети, рахуйте засоби їхнього знищення і можливості придбання цих засобів.

Повне інтерв'ю з Олегом Ждановим слухайте на Радіо NV: