Путін повідомив. Чотири новини про Росію
Що стало відомо про кадровий переворот у РФ, розпочатий ще в січні
В інтерв'ю ТАСС президент РФ висвітлив додаткову природу кадрового перевороту, розпочатого 15 січня цього року. Основних новин, як мінімум, чотири.
1. Медведєв не знав про свою відставку.
Путін підтвердив неодноразово висловлюване припущення про те, що Медведєв заздалегідь не знав про відставку — і своєї і свого уряду.
А. Ванденко: Ось ми і говоримо: спецоперація.
В. Путін: Ні.
А. Ванденко: Ніхто не знав. А хто знав?
В. Путін: Я знав.
А. Ванденко: А ще?
В. Путін: Хіба цього недостатньо?
А. Ванденко: А коли ви рішення прийняли?
В. Путін: Не скажу.
А. Ванденко: А Медведєву коли сказали?
В. Путін: Це наші з ним відносини.
А. Ванденко: Але ми ж повинні знати.
В. Путін: У нас відносини з Дмитром Анатолійовичем відкриті, товариські, дружні багато років. У нас секретів один від одного немає. Тому ми з ним це обговорювали.
А. Ванденко: Заздалегідь? Чи поставили перед фактом?
В. Путін: Заздалегідь обговорювали, він був в курсі того, що відбувається.
Те, що Путін у своїх розмовах з Медведєвим згадував можливість відставки уряду в принципі — без згадки конкретної дати і конкретного приводу, це очевидно. Але чіткої розмови про майбутню відставку уряду саме 15 січня 2020 року не було. Якби Путін заздалегідь обговорював з Медведєвим його відставку, то йому не треба було б викручуватися, ухилятися від прямої відповіді журналісту, винаходити двозначні фрази. Йому не складно було б з певністю сказати: так, ми з Медведєвим заздалегідь обговорювали питання відставки уряду. Як це і було зроблено під час розмови напередодні їх так званої рокіровки в 2011 році. Але нічого подібного цього разу не було.
2. Путін вибирав прем'єра з п’яти кандидатів.
А. Ванденко: Стосовно вибору нового прем'єра. Хто був у шорт-листі? Називали Мішустіна, Собяніна… У вас лежало два укази, і ви до останнього вирішували.
В. Путін: Мішустіна ніхто не називав, крім мене. Я можу сказати, що було три кандидати.
А. Ванденко: Три?
В. Путін: Так. Мені було запропоновано три кандидатури, якщо не чотири. Чотири навіть, але Мішустіна серед них не було.
А. Ванденко: Тобто це було ваше.
В. Путін: Моє.
Виникають два «дрібних» запитання:
1. Хто саме пропонував Путіну кандидатури прем'єра?
Хто входить у цю групу, що складається, судячи з контексту, не з однієї особи, з якої ніхто не називав Мішустіна? Ким саме було запропоновано три, а потім, згадалося, навіть чотири кандидатури?
2. Ну і, звичайно, хто ці три-чотири особи, які були запропоновані Путіну як кандидати у прем'єри?
3. Путін вибрав Мішустіна не з тих кандидатур, які були Путіну запропоновані. Путін навмисно повідомив про свій вибір, що не співпав з пропозиціями тих, хто радив йому кандидатів, причому повідомив про це навіть з деяким викликом.
Ніколи раніше Путін не ділився з громадськістю тим, як саме він вибирав своїх прем'єрів — Касьянова, Фрадкова, Зубкова, Медведєва. Зараз він порушив це правило. Більш того, він прямо сказав, що його вибір виявився іншим, ніж ті пропозиції, які йому кимось були зроблені.
4. Путін дистанціювався від уряду, підкресливши, що ця команда не його, а Мішустіна
В. Путін: Знаєте, я підбирав не за критерієм, згідно з яким про людей нічого не відомо, а за критеріями їх професійної придатності. Для мене, для Мішустіна ці люди якраз відомі як хороші фахівці. І значною мірою я в цьому сенсі орієнтувався на його думку, саме на його. Були кілька кандидатів, коли я навіть сумнівався, але він доводив, що та чи інша людина на цьому місці як раз буде найбільш затребувана. Я з ним погодився, тому що, врешті-решт, це він формує свою команду, і від того, наскільки вона буде злагоджено працювати, буде залежати конкретний кінцевий результат.
По-перше, Путін повідомив, що він поступився Мішустіну кількомаа кандидатами, щодо яких у нього були сумніви. По-друге, він повторив слова самого Мішустіна, сказані тим ще 21 січня, про уряд як нашу команду, тобто команду не Путіна, а його, Мішустіна.
5. Що маємо в сухому залишку?
1. Група товаришів зробила Путіну пропозицію (від якої він не зміг відмовитися) — відправити Медведєва і його уряд у відставку.
2. Путіну довелося виконати цю пропозицію, навіть не поставивши Медведєву заздалегідь до відома.
3. Для балансу (?), на помсту (?), для захисту від цієї групи товаришів (?) Путін перенаправив Медведєва в Радбез своїм заступником.
4. Група товаришів запропонувала Путіну кілька кандидатів на пост прем'єра.
5. Путін не погодився ні з одним з цих кандидатів, але вибрав компромісну фігуру, яка виявилася прийнятною і для нього і для групи товаришів.
6. В результаті переговорів Путіна з групою товаришів Мішустін як голова уряду отримав небачену досі свободу рук, починаючи з можливості формування свого (не путінського) уряду (т.зв. «нашої команди») до проведення відносно автономної політики.
7. Група товаришів, очевидно, також вимагала голови Кадирова, але Путіну вдалося його не здати.
8. Поправки до Конституції, до яких притягнено настільки значну суспільну увагу, затіяні і використовуються, схоже, перш за все як димова завіса для приховування головного.
9. Головне — це те, що в Кремлі розгорнулася неабияка боротьба за владу. За реальну владу.
Хоча ряд конкретних припущень був уже раніше висловлений, зокрема й на цих сторінках, російське суспільство має знати точно: хто ці люди?
Хто саме зробив Путіну пропозицію про відставку уряду Медведєва, від якої той не зміг відмовитися? Хто саме був запропонований Путіну як три-чотири кандидати у прем'єри, з якими Путін не погодився? Хто саме запропонував Путіну цих кандидатів?
Хто всі ці люди?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ