Про ескалацію в російському небі і наказ Путіна нищити українську енергетику
Читайте NV у Google
Заява Путіна про те, що він віддав наказ розпочати удари по українській енергосистемі — це, безумовно, не відповідь на ультиматум Зеленського про закриття російського неба
Росія била і буде бити по нашій енергосистемі. Тут нема прямого причинно-наслідкового зв’язку. І це дуже важливо з огляду на те, що ця тема обовʼязково буде розкручуватися різними інформаційними каналами і стане частиною інформаційної війни РФ.
При цьому ми маємо також розуміти: 2026 рік дещо розширив червоні лінії, які не були табу в прямому значенні цього слова. Причина зникнення цих самих умовних червоних ліній лежить не в моральних принципах, а в збільшенні кількості на можливостях засобів ураження. Масштабування, перш за все безпілотних систем міняє і буде міняти хід цієї війни не лише на фронті, але й в тилу.
Чи вдасться паралізувати авіасполучення в РФ? Як мінімум, частково закрити головні аеропорти Росії можливо і це принесе війну в Москву та Санкт-Петербург, перш за все. Є ще один аспект: авіасполучення є одним з головних логістичних засобів для Росії. І закриття аеропортів, навіть часткове, безумовно стане вагомим ударом по економічному і морально-психологічному стану в РФ. Повторю ще раз: дискусія про те, що не можна порівнювати закриття неба і 10 годин без світла некоректна. Росія і так планувала бити по нашій енергетиці. Безвідносно до наших ударів по аеропортах.
Росія і так планувала бити по нашій енергетиці
Дуже важливо, що Путін особисто заявив, що мобілізації не буде. Досі він утримувався від цих заяв. Схоже, ситуація з нашою інформкампанією «антимобілізація» починає давати плоди. Настрій російського суспільства, схоже такий, що Путіну особисто доводиться говорити, що він готовий відступити на крок. Він не може повністю відмовитися від мобілізації і закриття інтернету. Але поки що він змушений визнати часткову субʼєктність свого населення і дещо відступити.
Заява про те, що мобілізації не буде (дослівно «чушь собачья» — це точно відтермінування мобілізації. Але це також призведе до росту репресій. Путін не може пробачати таку слабкість самому собі. Але винним себе в зриві (перенесенні) таких планів він не може. Тому чекаємо нових репресивних ідей.
На жаль, зараз немає жодних передумов для переговорів. В цьому плані ми бачимо дві тенденції:
— Трамп пробує зіграти в чергову мирну гру з Путіним. Його гра зводиться до двох аспектів: по-перше, спробувати вийти на якусь угоду (візит Реткліфа та можлива майбутня зустріч керівника ФБР з керівництвами ФСБ — це частково, про це. А, по-друге, якщо не вдасться, тут включиться поганий поліцейський. І цю лінію найкраще продемонстрував міністр фінансів Бессент, який, на саміті двадцятки, заявив своєму візаві Силуанову, що не буде домовленостей, поки йде війна. Але, в цілому, українська війна не розглядається США, як окремий кейс. Поки це гра у вибори, де логіка наступна: вдасться угода — розкажемо виборцям. Не вдасться, розкажемо, як Трамп старався.
— Друга тенденція — КНР чекає провалу американських ініціатив і запрошення до діалогу.
— Окремо варто звернути увагу на мирні заяви Моді. Індія поки що стоїть збоку, але при нагоді обов’язково включиться в цю гру.
Якщо говорити про часові лаги теоретично можливих переговорів, то в ідеальному сценарії, запрошення Китаю до діалогу з’явиться на зустрічі Трамп-Сі. В поміркованому сценарії таке запрошення може заявитися до кінця весни 2027. В негативному сценарії — не раніше, ніж через рік.
Текст опубліковано з дозволу автора