Зеленський не єдиний. З ким в Україні має домовлятися Трамп

Однією з особливостей світогляду Дональда Трампа є віра в те, що міжнародна політика ґрунтується на взаєминах лідерів. Отож, домовившись чи натиснувши на когось із них, можна добитись бажаного.

Швидше за все, таке бачення міжнародних взаємин є однією з причин його чергового кульбіту в намаганнях укласти мирну угоду між Росією та Україною. Тобто, ймовірно, він вірить, що, натиснувши на Зеленського, доб'ється від нього необхідних поступок і врешті досягне бажаного миру.

Звичайно, він може домогтися від Зеленського поступок. Проте це навряд чи покладе кінець війні. Річ у тім, що Зеленський не єдиний, з ким в Україні треба домовлятися про такі поступки. У нас є свій deep state, який і формує стратегічний розвиток країни.

У нас є свій deep state

Якщо Трамп захоче з ним познайомитись, то може переглянути кадри протистояння на Майдані кінця січня 2014 року. Тоді сутички ставали все більш кривавими і політичне крило повстанців брало участь в переговорах з Януковичем та його командою. Остання пропонувала певні домовленості, які промайданівським політикам видавалися не найгіршими, отож вони намагались донести їх до учасників протесту. Проте останні в різкій і місцями брутальній формі відмовились від цієї пропозиції, самостійно обравши, що їм робити. Саме в ці дні вперше за довгий період часу суб'єктом влади в Україні знову став народ. Самостійно вирішуючи, що робити, він забрав владу у свої руки, зробивши політиків інструментом реалізації своїх цілей.

Важливо уточнити, що йдеться, звичайно, не про весь народ, а лише про певну його частину, яка ніколи не була більшістю, проте з часу Революції гідності визначала стратегічний розвиток держави. Саме вона підштовхувала суспільство чинити опір російські агресії, стимулювала політиків робити реформи і нагадувала їм хто тут головний, коли ці реформи опинялись під загрозою.

Ця гіперактивна, ціннісно-орієнтована та доволі волюнтаристська частина суспільства є драйвером усіх тих вагомих змін, які в нас відбуваються. І аби гіпотетичні мирні угоди працювали, вона має з ними погодитись.

Читайте також:

Том Купер

Повний розбір помилок ЗСУ

Тому, можливо, сильно натиснувши, Трамп зможе домогтися від політичного керівництва України певних поступок. Проте якщо наш deep state їх не прийме (а проросійський варіант угоди він не прийме), то будь-які рішення Зеленського чи будь-кого іншого не матимуть ваги. Якщо політична верхівка надумає тиснути на цю частину суспільства, то втратить в її очах свою легітимність — і що розпочнеться після цього, важко передбачити. Заворушення в країні, яка переповнена зброєю та людьми, які вміють її використовувати, здатні зруйнувати стабільність значної частини світу. Україна, можливо, й замала для того, щоб бути великим геополітичним гравцем, але достатньо велика, щоб своїм полум’ям запалити все навколо себе. У такому випадку Трамп потрапить в історію як новий Герострат, а не миротворець, який закінчив сто десять воєн.

Отож, було б добре, якби в Сполучених Штатах знайшлися близькі до Трампа люди, які змогли б пояснити йому, з ким в Україні треба домовлятися. Там є чимало експертів, які добре знають нашу державу. Проте, поки Трамп надаватиме перевагу «аналітиці» від Fox News, Джей Ді Венса та Стівена Віткоффа їхні голоси залишатимуться непочутими. До речі, хорошим порадником для нього може стати Володимир Зеленський, який до цих пір добре відчував цю анархічну силу і вчасно «давав задню», коли бачив її невдоволення своїми діями. Тому якщо Дональд Трамп справді хоче закінчити цю війну, то час нарешті познайомитися з тими, хто в кінцевому випадку й вирішить, на які домовленості погодиться Україна.