Читайте NV у Google
33 тисячі уражених росіян дронами за грудень — це вже система
Роберт «Мадяр» Бровді, а згодом і головний «упорядник» системи є-балів Михайло Федоров (майбутній міністр оборони), 5 січня озвучили підсумки грудня у втратах особового складу противника.
Це 33 тисячі уражених російських окупантів («200"+"300») за рахунок виключно дронів. І це цифри не по відчуттях, а згідно з верифікацією електронної системи верифікації Delta. Тобто це не намальовані числа.
І ці масштаби дуже добре пояснюють логіку війни у 2026-му. І те, куди нас веде військово-політичне командування.
Статистика
33 тисячі втрат виключно від дронів (причому всіх дронарів українського війська, не лише Сил безпілотних систем) аргументовано викликають запитання.
Наші дронарі змушують ворога працювати в нуль
Згідно зі статистикою Генштабу, обсяг втрат ворога у грудні сягнув 35 тисяч. Якщо 33 тисячі припадає на дрони, то виходить, що лише 2 тисячі припало на «класичні» засоби: артилерію, міномети, мінування, стрілецькі бої. Не віриться. І тут питання до ГШ щодо пояснень.
Адже, роль і значення мінування чи артилерії не слід недооцінювати. І через погодні умови, і через те, що, грубо кажучи, аби дрони відпрацювали по піхоті, яка їде на техніці, потрібно, аби така піхота спішилася. І ці задачі відпрацьовує арта. Тобто це реально комплексне ураження, а не тільки «крутість» дронів.
Також до питань статистики є ще один пласт правди: командири, які працюють в дронових підрозділах, пояснюють, що реальні втрати ворога від дронів часто більші, ніж ті, що потрапляють в облік.
Чому? Бо верифікація згідно з Delta — доволі жорстка штука.
Приклад: в бліндаж зайшло 5−7 окупантів, і туди залітає FPV або відбувається низка скидів з бомбера. У цьому бліндажі ці 5−7 ворогоів гарантовано перетворюються у «двохсотих». Але підтвердити по тілах цього неможливо. І воно в системі проходить як ураження опорника/укриття, а не як «мінус 7».
Тобто цифра 33 000 — це навіть цілком імовірно не всі реальні втрати ворога, а лише те, що система дозволила довести і зафіксувати.
Чому це стратегічно важливо?
У ворога, за різними оцінками, щомісячний набір (контракти/мобілізація/добровольці) складає приблизно 33−35 тисяч. А це відтак означає, що наші дронарі фактично змушують ворога працювати в нуль.
А коли ми доведемо це число до 50−60 тисяч («Мадяр» раніше саме таку планку називав як бажану), ми починаємо мінусувати його ресурс не тактично, а системно.
Оце і є видима стратегія військово-політичного керівництва країни. Виснажувати російську армію найдоступнішою, найдешевшою, найбільш локалізованою і наймасовішою зброєю — дронами.
Важливий акцент
Справедливості заради — росіяни у 25-му також сформували свої Сили безпілотних систем. І будуть масштабуватися в 26-му.
У цьому сенсі в нас є перевага. Адже український інтерес у короткій перспективі - зупинити противника. У росіян же навпаки: наступати. І роблять вони це переважно піхотою.
Більше дронів на полі бою — менше шансів для ворожої піхоти. А відтак і для успіху противника. Тобто тут ми у виграшній позиції.
І те, що ми завчасно готувалися до такого сценарію, є безсумнівним позитивом. Щонайменше варто згадати масштабний рекрутинг до СБС, який стартував у жовтні і який покликаний набрати 15 тисяч людей на вакансії. Це теж плюс.
Але є і мінуси.
Досі немає системної роботи по ворожих операторах дронів. Ця задача має бути виконана «Мадяром» та командою СБС у найближчій перспективі.
Текст опубліковано з дозволу автора