Читайте NV у Google
Що далі, то сильніше в мене відчуття, що у Трампа та Нетаньяху була впевненість, що режим в Ірані розвалиться після перших ударів. Але цього не сталося, і вони просто не знають, що робити далі
Трамп оголосив про намір взяти участь в обранні наступного верховного лідера Ірану, а міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац сказав: сподівається, що іранський народ скористається можливістю, щоб змінити режим.
Іншими словами, зміна влади в Ірані залишається для США та Ізраїлю в центрі уваги. Це головна мета війни.
Але реалізувати її без наземної операції неможливо. Навіть у Венесуелі висаджувався американський спецназ. Курди, яких Трамп нещодавно кинув у Сирії та Іраку, не горять бажанням іти воювати за його інтереси. Але якщо навіть і підуть, це буде лише локальна історія на північно-західному кордоні. Повноцінної наземної армії, яка могла б увійти в Тегеран і взяти там владу, немає.
Ніякого плану Б у них немає
Що далі, то сильніше в мене відчуття, що у Трампа та прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу була впевненість, що режим в Ірані розвалиться після перших же ударів. Але коли цього не сталося, вони розгубилися і просто не знають, що робити далі. Ніякого плану Б у них немає. Піти без зміни режиму вони не можуть: це буде рівноцінно поразці й опозиція їх зжере живцем.
Зараз Трамп усе ще сподівається домовитися з кимось із чинних генералів і аятол про створення нової системи влади, але це вкрай малоймовірний варіант — в Ірані діють інституції, а не персоналії. Умовно кажучи, договір треба пропонувати всьому Корпусу вартових, а не тільки якомусь із його начальників.
Коротше, що далі, то дедалі більш стрьомно ця історія виглядає і для Трампа, і для Бібі.
Текст публікується з дозволу автора