Перший погром Банкової. 25 років тому вкрай незадоволені українці прийшли з вимогами до влади — як рух Україна без Кучми дійшов кульмінації
Читайте NV у Google
Зіткнення учасників руху Україна без Кучми з омонівцями на підступах до Адміністрації президента на вул. Банковій, 9 березня 2001 року (Фото: УНІАН)
У 2001-му вся країна вже знала про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе й записи майора Мельниченка, учасники ж руху Україна без Кучми у день народження Тараса Шевченка прийшли до Адміністрації президента із коктейлями Молотова.
«Breaking News! Гаряча новина! Ерцгерцог Фердинанд — живий! Перша світова війна була помилкою!»
Цьому жарту — років 30, а може, й більше. А може, так навіть жартували і солдати в окопах тієї бійні. Бо як можна було пояснити простим британським хлопцям, чому вони мають убивати німецьких однолітків (і навпаки), через те, що якийсь божевільний серб застрелив австрійського спадкоємця престолу. А саме ж так, виходячи з газетних заголовків, і бачилися більшості сучасників Великої війни її причини.
Цей жарт чи не найкраще відбиває теперішнє тлумачення подій, якими лихоманило Київ рівно 25 років тому. А 9 березня 2001-го позначилося кульмінацією руху Україна без Кучми. Такою була реакція громадян на вбивство Георгія Гонгадзе, головного редактора Української правди. А точніше — на нібито диктофонні записи, які нібито протягом певного часу потайки робив Микола Мельниченко, майор служби охорони президента Леоніда Кучми, нібито в одному з кабінетів останнього. Нібито за покликанням сумління і почуття справедливості. На тих записах кілька секунд говорилося про «зухвалість» Гонгадзе стосовно президента.
«Ну, звичайно, це робив не Мельниченко», — заявив Олександр Мороз в інтерв'ю одному з українських інтернет-каналів півтора року тому. А саме ж йому, лідеру Соціалістичної партії і головному конкуренту Кучми на президентських перегонах 1999-го, майор приніс ті записи.
