Селянка, терористка, дипломатка. Як українка з-під Бахмута стратила російського генерала й підписала мир з Німеччиною у Першу світову
Читайте NV у Google
Українська революціонерка Анастасія Біценко (Камериста), якій виповнюється 150 років, пройшла царську каторгу за убивство саратовського генерала-м'ясника, а на мирній Брест-Литовській конференції була єдиною жінкою серед делегатів усіх країн. Але сталінські чистки вона не пережила.
Анастасія Камериста народилася 29 жовтня 1875 року в заможній селянській родині у селі Олександрівка Бахмутського повіту. Батько не шкодував коштів на освіту доньки, то ж спочатку вона вчилась у жіночій гімназії у Катеринославі, а у 18 років вирушила до Москви, вступивши на університетські педагогічні курси при Товаристві виховательок та вчительок.
Дівчина мріяла бути учителькою початкових класів у рідному селі, проте доля розпорядилась інакше. У 22 роки вона стала дружиною Михайла Біценка, студента сільськогосподарського інституту й активного есерівського агітатора. Політика мало цікавила Анастасію, але вона була небайдужою і не могла стояти осторонь чужих страждань. Коли 1899 року в Казанській губернії спалахнув голод — поїхала туди разом із чоловіком й особисто організувала громадські їдальні, роздаючи їжу.
Можливо, саме тоді співчуття молодої жінки переросло у гнів проти соціальної несправедливості. І вже скоро про Біценко заговорили як про жорстоку терористку й одну з найнебезпечніших жінок Російської імперії.
