Безпрецедентне рішення після поразки. Як Фінляндія у 1944-му евакуювала 95% своїх громадян з окупованих СРСР земель і до чого це призвело
Поступившись ворогу значними територіями в останній рік Другої світової, фінський уряд ухвалив безпрецедентне рішення: жоден громадянин Фінляндії не повинен залишитися під радянською владою.
Виснажлива Друга радянсько-фінська війна, що тривала від 25 червня 1941 року, завершилася підписанням тристороннього Московського перемир’я у Кремлі 19 вересня 1944 року. Інакше її ще називали війною — продовженням стоденної Зимової війни 1939−1940 років — тоді Фінляндія втратила частину території, зокрема частину Карелії та місто Віїпурі, але зуміла зберегти незалежність і завдати величезних втрат Червоній армії.
Тепер, через чотири роки, після успішної для Радянського Союзу Виборзько-Петрозаводської операції, уряд національної єдності Фінляндії був змушений підтвердити попередні територіальні втрати, нав’язані Московським мирним договором 1940 року. Фінляндія остаточно втрачала Карельський перешийок, Приладожжя, частини Салли і Куусамо, а також регіон Петсамо на півночі — загалом приблизно 12% своєї довоєнної території та економічного потенціалу.
Перемир’я, яке окрім двох супротивних сторін також формально підписала Велика Британія, не вимагало примусового виселення фінського населення з переданих земель. Але влада Фінляндії вирішила, що її люди не повинні залишатися під більшовицьким терором і зробила все можливе, щоб забезпечити їм нормальні умови для життя у своїй країні.
«Ви можете забрати карела з Карелії, але ви ніколи не заберете Карелію із серця карела», — декларував фінський актор Тауно Пало.
