Турне Путіна розпочалося в Іркутську та Омську, а завершилося 3 вересня участю у Східному економічному форумі у Владивостоку. Кремлівські медіа висвітлювали цю поїздку зі звичним пафосом і помпою, проте самі переміщення Путіна наочно продемонстрували його відірваність від реальності та небажання помічати дедалі більші економічні труднощі в Росії, спричинені війною проти України.
Так, на Ітурупі — найбільшому з Південних Курильських островів — Путін відвідав рибопереробний завод і скуштував лососеву ікру, проте не згадав про постійне зростання ціни на цей популярний продукт. Невдовзі російські ЗМІ повідомили про різке скорочення обсягів вилову риби в регіоні та новий стрибок цін на ікру, частково зумовлений подорожчанням суднового дизельного пального.
Тим часом Японія, яка вважає, що ці чотири острови були незаконно анексовані Радянським Союзом у роки Другої світової війни, різко відреагувала на перший в історії візит Путіна на Південні Курили.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
що ознаменувало новий рекордний спад у двосторонніх відносинах.
12 серпня Путін спостерігав за завершальним етапом навчань Тихоокеанського флоту біля узбережжя Сахаліну. У відповідь на нещодавні затримання європейськими країнами танкерів «тіньового флоту» він пригрозив «дзеркальною відповіддю», назвавши такі дії «піратством».
На борту «Варяга» — флагманського корабля флоту, названого на честь крейсера, що брав участь у першій битві російсько-японської війни 1904 року, — Путін звернувся до історії його славетного попередника, оповитої численними міфами. Він спробував відродити стару легенду про те, нібито російські моряки затопили свій корабель, аби він не дістався ворогу.
Поворот Путіна в бік КНР становить серйозний виклик для США
Насправді ж крейсер зазнав лише незначних пошкоджень у короткому бою з японцями, які згодом без зусиль підняли його з дна, дали йому назву «Соя» та включили до складу свого флоту.
Посилання Путіна на російсько-японську війну, що завершилася 121 рік тому поразкою Росії та підписанням за посередництва США Портсмутського мирного договору, виглядають особливо парадоксально на тлі нинішньої війни Росії проти України.
Історичну паралель посилив і сам Київ: у день візиту Путіна на «Варяг» українські сили завдали ударів по фрегатах «Адмірал Макаров» і «Адмірал Ессен» у Новоросійській бухті, після чого Чорноморський флот Росії залишився без жодного боєздатного великого надводного бойового корабля.
Найрезонанснішою подією під час турне Путіна став саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Киргизстані, що запам’ятався надмірною помпезністю за явного браку реального змісту.
Головним пріоритетом для Путіна була зустріч із генеральним секретарем ЦК КПК Сі Цзіньпіном. Російські ЗМІ повідомляли, що лідери мали обговорити завершення угоди про будівництво газопроводу «Сила Сибіру — 2», призначеного для транзиту російського природного газу з арктичних родовищ Ямалу через Монголію до КНР.
Путін і Сі обмінялися звичними запевненнями у міцності російсько-китайського стратегічного партнерства, однак контракт щодо газопроводу після саміту ШОС так і залишився на стадії «високого ступеня готовності». Путін також провів низку двосторонніх зустрічей і висловив солідарність із президентом Ірану Масудом Пезешкіаном.
Щодо переговорів із прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді, які мали підготувати ґрунт для візиту Путіна до Індії цього місяця, то заклик Моді припинити війну проти України загнав російського диктатора в певну подобу дипломатичного глухого кута.
Східний економічний форум у Владивостоку мав стати для Путіна майданчиком, щоб звернутися до азійських інвесторів і просувати такі проєкти, як Амурський газохімічний комплекс — спільне підприємство російського «СИБУРу» та китайської Sinopec. Однак 25 серпня масштабна пожежа на цьому підприємстві забрала життя щонайменше 15 людей і зірвала запланований урочистий запуск проєкту в межах форуму.
Це засвідчило: хоча Далекий Схід загалом перебуває поза межами досяжності українських безпілотників, неефективна російська економіка й надалі створює серйозні ризики для іноземних інвесторів.
Запевнення Путіна в тому, що нафтопереробні заводи, пошкоджені внаслідок українських ударів, будуть швидко відновлені, спростовуються початком другої хвилі паливної кризи, яка поки що не демонструє ознак послаблення. Що більше Путін покладається на розпорядження «згори», намагаючись відновити економічне зростання та запустити новий інвестиційний цикл, то вищий ризик того, що тривога серед чиновників, представників бізнесу та пересічних споживачів почне переростати в дії, які дестабілізують політичну ситуацію.
Економічний спад у Росії послаблює її позиції на мирних переговорах. За наявною інформацією, директор ЦРУ Джон Реткліфф намагався донести це до керівників російської розвідки під час візиту до Москви 25 серпня.
Путін, вочевидь, відмовився зустрічатися з Реткліффом, проте 5 вересня зустрівся зі спеціальними посланцями США Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом. Наступного дня Кушнер і Віткофф уперше вирушили до Києва. Сподівання на те, що Путін погодиться на розумний компроміс, залишалися низькими, однак інтерес до діалогу з американськими переговірниками був значним.
Московські коментатори уважно стежили за відвертою розмовою з президентом України Володимиром Зеленським, до якої також долучилися високопоставлені представники Франції, Німеччини та Великої Британії.
Головна проблема для посередників полягає в тому, що уявлення Путіна про перебіг війни дедалі помітніше розходяться з реальністю. Росіяни не бачать виходу з цього глухого кута: хоча більшість виступає за припинення війни Кремля проти України, майже всі розуміють, що вона триватиме ще понад рік.
Європейців цілком обґрунтовано непокоїть посилення російських провокацій, диверсій і втручання у вибори. Для Сполучених Штатів серйозним викликом є намір Путіна здійснити розворот у бік КНР і Азійсько-Тихоокеанського регіону загалом. Однак збої в реалізації цього курсу вказують на масштабнішу проблему: головним вектором усієї російської політики залишається війна Путіна проти України.
Москва зосередила максимум зусиль на тому, щоб не програти в цьому безглуздому й заздалегідь програшному протистоянні, через що Сибір і Далекий Схід виявилися знекровленими — без інвестицій, ресурсів і людей. Прямі сигнали від Індії, Туреччини й навіть Казахстану щодо безглуздості та небезпеки продовження війни підсилюють меседжі з Вашингтона: кожен наступний варіант мирного плану коштуватиме Кремлю дедалі серйозніших і болісніших поступок.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікацію повної версії тексту заборонено.