Візіонерство, яке рухає світ. Про Ілона Маска та гіперлуп в Україні
Успіх Ілона Маска та команди SpaceX — не тільки про технології, хоча і про них також. В першу чергу це про візіонерство, силу мрії та довгу волю
Ілона Маска називали божевільним та аферистом, сумнівалися в його адекватності та розумових здібностях. Але спочатку було 2 березня 2019 року, а потім 30 травня 2020. Минулого року Crew Dragon успішно злітав на МКС сам, а декілька днів тому доставив туди екіпаж.
Доступний космос — не єдина «божевільна» ідея Маска. Ще однією є гіперлуп, і тут ми з ним є певною мірою «колегами». Можна вважати, що гіперлуп в Україні неможливий (як здавалися неможливими і плани SpaceX). Що межа наших мрій — поїзди без плацкартних вагонів, які їздять із середньою швидкістю хоча б 100 км/год, а не 40−50 як сьогодні.
Але є інший погляд, якого дотримуюся і я. Гіперлуп в Україні не просто можливий. Він набагато можливіший тут, ніж, скажімо, у Дубаї. На це є декілька причин.
По-перше, країні необхідно модернізувати свою інфраструктуру. Без цього у ХХІ столітті ми приречені на цивілізаційний програш, залишаючись ресурсною провінцією десь на узбіччі ойкумени.
По-друге, наявна відсталість дає змогу одразу зробити крок в сучасні технології, проминувши стадії, які послідовно проходили розвинені країни. Одна справа вкладати мільярди в нову транспортну інфраструктуру, коли в тебе вже є і так непогана система швидкісних поїздів типу TGV. Зовсім інша — коли твоя залізниця в ХХІ столітті рухається зі швидкістю ХІХ.
Хороша новина в тому, що гіперлуп в Україні за попередніми розрахунками буде коштувати вполовину дешевше, ніж швидкісна залізниця. Інакше кажучи, кон’юнктура є такою, що ми можемо отримати передову інфраструктуру, витративши на це в загальному підсумку менше, ніж інші європейські країни.
По-третє, у нас все ще є високотехнологічні компанії, які здатні стати партнерами такого проєкту. Вони переважно знаходяться в Дніпрі, і тому розташування тестового майданчику там є найбільш очевидним. Там є ВО «Південмаш» зі своєю конструкторською базою. «Інтерпайп» зі сталевими трубами, що потрібні для капсули. Порівняно недалеко — Каховський завод електрозварювального устаткування. План-максимум в тому, щоб не тільки отримати новий транспорт, але й вбудувати Україну в ланцюг розробки/створення інфраструктурних рішень для гіперлупу.
По-четверте, як би дивно це не звучало, сама ідея гіперлупу не є аж надто фантастичною. Маглеви, поїзди, що використовують для руху силу електромагнітного поля, вже існують, сама назва походить від поєднання слів магнітна левітація. В гіперлупі реалізується той самий принцип. Головне ноу-хау — це вакуумна труба, яка нівелює спротив повітря, дозволяючи збільшити швидкість приблизно в два — два з половиною рази, порівняно з маглевами, до 1100 км/год.
Власне і сама ідея вакуумного поїзда не є відкриттям Маска. Можливість такого транспорту дискутується вже біля ста років, на різних стадіях впираючись в технологічні обмеження (та і просто економічну доцільність), продиктовані часом. Поточна ситуація сприятлива тим, що в світі не просто існує запит на нові ефективні інфраструктурні рішення — він підкріплений необхідною науковою та технологічною базою.
До речі, Україна та Київ давно знаходяться в обоймі проектувальників сучасних рейкових транспортних рішень. Так, в 1967 році завдяки розробкам співробітників Київського політехнічного інституту на ВДНГ була побудована демонстраційна монорейкова дорога, яку вважають першою в світі трасою з лінійним електроприводом (у 1972 році її розібрали при будівництві чергового павільйону). І сьогодні в КПІ пишуться статті та захищаються дисертації по лінійному електроприводу та магнітній левітації.
Ще один цікавий факт для завершення. Коли в 1950-х роках минулого століття в Києві починали будувати метрополітен, це теж здавалося «божевіллям». Місто ще приходило в себе після війни, люди жили в землянках і відчували брак найнеобхіднішого. «Поїзди, які їздять під землею, ви серйозно? А що не так з конями?», — можливо, здавалося обивателю.
Але візіонерство з довгою волею зробили свою справу, і київський метрополітен став третім в СРСР. Сьогодні ми не можемо уявити життєдіяльність міста без підземки.
З дня, коли в Києві під землею проїхав фантастичний перший потяг, пройшло майже 60 років. У світі за цей час багато чого змінилося. В космос полетіли Восток і Dragon, й інші сміливі - «божевільні» — теорії почали отримувати своє технологічне втілення. Нам теж варто зробити наступний крок уперед.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ