Два смертельних штами. У чому різниця між коронавірусом в Китаї і Європі
Для суспільства і влади кожної країни необхідно розуміти, з яким саме типом коронавірусу вони зіткнулися
Наявна інформація дозволяє зробити висновок про те, що в цей час світ має справу, щонайменше, з двома вельми відмінними типами коронавірусу SARS-CoV-2 — «східноазіатським» і «європейським». З біологічної точки зору, різновидів коронавірусу, природно, набагато більше. Але увагу більшості людства найближчим часом будуть привертати, очевидно, перш за все саме ці два типи.
1. Біологічний підхід
Протягом останніх місяців мікробіологи, вірусологи, філогенетики, фахівці в інших сферах біологічних наук ведуть безпрецедентну роботу з виявлення мутацій коронавірусу та ідентифікації його численних версій. За останніми даними, виявлено не менше шести тисяч його різновидів. З огляду на швидкість росту еволюційного дерева коронавірусу, що безупинно «кущиться», це означає, що зараз з’являється не менше 100 його варіантів щодня. У переважній більшості випадків їх відмінності один від одного цікавлять лише вузьке коло фахівців.
Більшість же жителів планети цікавить перш за все питання про те, як різні види коронавірусу впливають на людину, чи є між ними відмінності, і якщо так, то в чому. (…)
З точки зору взаємодії коронавірусу з людською популяцією можна виділити його два основних типи, які за місцем їх найбільш яскравого прояву можна назвати відповідно «східноазіатським» і «європейським». Є кілька параметрів у взаємодії коронавірусу з людиною, кількісні значення яких дозволяють ідентифікувати помітні відмінності між двома цими типами.
2. Періодизація епідемії
(…) Колосальна за тривалістю для епідемічної обстановки і поки що не цілком зрозуміла тимчасова пауза в міжкраїнному поширенні вірусу тривалістю майже в три тижні дозволяє чітко відокремити один від одного два часових кластери вибухової епідемічної поведінки і, отже, виділити чотири основні періоди пандемії:
1) китайський (17 листопада 2019 р. — 12 грудня 2020 р.);
2) східноазіатський вибух (13 січня — 1 лютого 2020 р.);
3) глобальна пауза (2 — 19 лютого);
4) європейський вибух (з 20 лютого), що швидко перейшов у загальносвітову пандемію.
3. Зміни в географії
Епідемічні виверження, що почалися в Ірані та Італії 20−22 лютого, ознаменували собою початок нового періоду, що якісно відрізняється від попереднього періоду з відносно «плавним» поширенням коронавірусу.
Перш за все різко збільшилася кількість країн, яких торкнулася епідемія. Якщо за 19 днів періоду глобальної паузи число країн, яких торкнулася епідемія, збільшилося лише на дві, то в наступні 19 днів на стадії європейського вибуху вона зросла на 79.
По-друге, географічний центр пандемії перемістився зі Східної Азії до Європи. Якщо протягом 19 днів глобальної паузи питома вага Східної Азії в загальній кількості випадків у світі (без Китаю) збільшилася з 72,8 до 83,4%, то протягом перших 19 днів періоду європейського вибуху вона впала до 26,5%. У той же час за 19 днів стадії європейського вибуху питома вага Європи в загальній кількості випадку у світі (без Китаю) виросла з 8,1 до 42,8%.
4. Швидкість поширення
Під час четвертого періоду епідемії — європейського вибуху — радикально зросла швидкість поширення інфекції. Значення базового коефіцієнта репродукції R0, визначене за китайськими даними на рівні 2,2, в Європі становило в перші тижні вибуху 4,0 і, за деякими повідомленнями, досягало навіть 5,7.
Якщо за 19 днів глобальної паузи з 1 до 20 лютого загальне число випадків інфікування коронавірусом у світі (без Китаю) збільшилося в 3,4 разу (середній темп приросту становив 6,7% на день), то в наступні 19 днів (з 20 лютого до 10 березня) вона зросла в 63 разу (середній темп приросту збільшився до 24,4% на день).
5. Різна поведінка «старого» і «нового» типів вірусів
Те, що в Європу після майже тритижневої глобальної паузи на додачу до «старого» варіанту коронавірусу прибув його «новий» тип, стало помітним за практично всіма зміненими кількісними характеристиками його взаємодії з людською популяцією. У восьми європейських країнах (Великій Британії, Франції, Іспанії, Італії, Німеччини, Швеції, Фінляндії, Бельгії), в яких перші випадки захворювань «східноазіатським» типом коронавірусу були зареєстровані до 4 лютого, поширення інфекції з 20−22 лютого радикально прискорилося. (…)
У той же час в 10 східноазіатських країнах (Таїланді, Японії, Південній Кореї, Тайвані, Камбоджі, Філіппінах, Гонконгу, Сінгапурі, В'єтнамі, Малайзії) поширення інфекції на стадії європейського вибуху не відбувалося з такою катастрофічною швидкістю, як у Європі. Швидкість поширення коронавірусної інфекції підвищилася, природно, і в цьому регіоні, але не так драматично, як у європейських країнах. Якщо за 19 днів стадії глобальної паузи число випадків у Східній Азії зросло в 4,1 рази, то за наступні 19 днів — у 20,5 раз.
Слід зауважити, що в Австралії і Канаді, країнах за переважною більшістю своїх соціальних, економічних, політичних, навіть генетичних характеристик ближчих до Європи, ніж до Східної Азії, зростання числа випадків інфікування на стадії глобальної паузи проходило за сценарієм, схожим для всіх трьох регіонів, а на стадії європейського вибуху — схожим на східноазіатський варіант.
На стадії глобальної паузи число випадків інфекції зросло:
в Східній Азії — в 4,1 разу,
в Австралії та Канаді — в 1,8 разу,
в Європі— в 2,1 разу.
На стадії європейського вибуху число випадків інфекції зросло:
в Східній Азії — в 20,5 разу,
в Австралії та Канаді — в 7,7 разу,
в Європі — в 312,9 разу.
Удавана зміна «парадигми» в реакції на епідемію при переході від однієї її стадії до іншої в Австралії та Канаді сталася не тому, що 20−22 лютого 2020 року ці дві країни і ці два суспільства одночасно, як за командою, раптово змінили свою сприйнятливість до коронавірусу, так би мовити, європейського типу на сприйнятливість до нього, так би мовити, східноазіатського типу і тим самим уникли найтрагічнішого сценарію розвитку епідемії. Природно, це неможливо.
Розгадка цієї загадки полягає в тому, що на стадії східноазіатського вибуху в усі 27 країн першої хвилі (25 країн до 1 лютого, плюс Бельгія і Єгипет декількома днями пізніше) поширився східноазіатський тип коронавірусу.
На стадіях глобальної паузи і європейського вибуху цей тип коронавірусу продовжував панувати і в Східній Азії, і в Австралії, і в Канаді, і в Європі.
А ось на стадії глобальної паузи в Європу проник і під час європейського вибуху, що послідував потім, витіснив свого попередника новий тип коронавірусу, істотно відрізняється від свого старшого родича багатьма кількісними характеристиками — контагіозністю, швидкістю поширення, захворюваністю, смертністю, летальністю. Надалі цей, європейський, тип коронавірусу, з Європи поширився, очевидно, й у деякі інші регіони світу.
6. Кількісні характеристики двох типів коронавірусу
Візуально поведінку двох типів коронавірусу можна спостерігати на прикладі поширення інфекції в двох частинах світу — Східній Азії і в іншій частині світу. (…) Між двома групами країн — «розширеною Східною Азією» (до якої відносяться, окрім власне східноазійських країн, також і Австралія, і ОАЕ) і рештою світу — пролягає широка тимчасова смуга (період між 31 січня і 19 лютого), що відокремлює початок стадій епідемічного вибуху в країнах однієї групи від початку стадій вибуху в країнах іншої. У країнах «великої Східної Азії» (разом з Австралією і ОАЕ) стадії вибуху почалися в період між 21 і 30 січня. У групі країн решти світу стадії вибуху почалися з 20 лютого. У жодній країні світу стадія вибуху не почалася в проміжку між 31 січня і 19 лютого. Чому в розвитку епідемії настала ця глобальна пауза, чому вона зберігалася протягом трьох тижнів, ще належить розібратися.
Якщо розглядати середні значення у кожній з цих груп країн цілком, то видно, що показники захворюваності в розрахунку на 1 млн жителів у групі країн решти світу навіть напередодні стадії вибуху (в нульовий день) були трохи вище, ніж у групі країн Східної Азії. (…)
З плином часу — при переходах від 0-го дня послідовно до 7-го, 14-го, 21-го, 28-го днів стадії вибуху кут нахилу лінії тренда збільшується, що свідчить про те, що захворюваність в країнах решти світу (у багатьох з яких поширився «європейський» тип коронавірусу) збільшувалася помітно швидше, ніж захворюваність у східно-азіатській групі країн (в якій як і раніше продовжував діяти «східноазіатський» тип вірусу).
Якщо графічно зобразити різницю в швидкості наростання захворюваності в цих двох групах країн, то виходить така картина.
Захворюваність на 1 млн жителів у двох групах країн з початку стадії вибуху
Як видно, розрив у рівнях захворюваності на 1 млн. жителів між групами країн, що опинилися під впливом двох різних типів коронавірусу, виявляється величезним і до того ж постійно наростає. Не менш вражаючою виявляється і різниця між тими ж групами країн у динамічних показниках смертності.
Смертність на 1 млн жителів у двох групах країн з початку стадії вибуху
Основні кількісні показники впливу двох типів коронавірусу на людську популяцію можна звести в таку таблицю.
Захворюваність, смертність, летальність у двох групах країн з двома типами коронавірусу на 28-й день з початку стадії епідемічного вибуху (станом на 13 квітня 2020 р.)
Неважко бачити, що показники захворюваності і смертності в двох групах країн різняться на два порядки: європейський тип коронавірусу в порівнянні зі східноазіатським на 28-й день після початку стадії вибуху призводить до більш високих рівнів: захворюваності — в середньому в 97 разів, смертності — в 402 рази.
Оскільки кожна з цих груп країн — і «східноазіатська» і «решта світу» — виявляються за своїм складом абсолютно різнорідними, оскільки вони включають в себе країни з абсолютно різними географічними, соціальними, економічними, політичними показниками, з дуже різним населенням за біологічними і медичними характеристиками, з помітно відмінними державними відповідями на епідемію, настільки значні кількісні відмінності між ними, причому які зростають у часі, можуть бути пояснені, очевидно, тільки однією причиною. Ця причина — не тільки і не стільки в розходженні рівнів сприйнятливості населення цих країн до коронавірусу, не тільки в реакції суспільства і не в характері державної політики, що проводиться у відповідь на епідемію. Ця причина полягає в природі самої інфекції, в наявності, мінімум, двох її різних типів.
Слід підкреслити, що обидва типи інфекції дуже небезпечні. Вони обидва смертельні. Але їх відмінність один від одного полягає, зокрема, в тому, що другий тип інфекції має в порівнянні з першим типом вищі показники:
— летальності — майже втричі,
— захворюваності — приблизно в 100 разів,
— смертності — приблизно в 400 разів.
7. Попередні висновки
З наведених вище міркувань випливає кілька висновків.
По-перше, для суспільства і влади кожної країни необхідно розуміти, з яким саме типом коронавірусу вони зіткнулися.
По-друге, громадська і політична реакція на епідемію, що викликаються коронавірусами різних типів, за визначенням не може бути однаковою. Заходи, що успішно проявили себе в справі боротьби з відносно більш «я'якою» епідемією, можуть виявитися зовсім недостатніми і відверто непридатними в справі опору більш «жорсткій» епідемії.
По-третє, зіставлення державних заходів щодо їх ефективності, а також епідемічних результатів у країнах, що опинилися під ударами коронавірусів різних типів, не має ніякого сенсу. Це все одно що порівнювати нежить з холерою.
В силу сказаного ефективність тих чи інших протиепідемічних заходів слід аналізувати в межах вогнища дії конкретного типу коронавірусу. Наприклад, успіх або невдача КНР (при аналізі для цієї країни достовірних даних) повинні оцінюватися не в порівнянні з європейськими країнами, а в порівнянні з членами «східноазіатської групи» — Тайванем, Південною Кореєю, Японією, Австралією, В'єтнамом.
Оскільки більша частина європейських країн останнім часом опинилися під ударом так званого «європейського» типу коронавірусу, то ефективність протиепідемічних заходів в них має сенс оцінювати тільки в порівнянні один з одним. Подальше вивчення проблеми, можливо, дозволить говорити про більшу кількість типів коронавірусу, що допоможе уточнити зроблені вище висновки.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ