Читайте NV у Google
Усе впирається в дозволи
Продовження. Початок читайте тут, другу частину — тут, третю — тут
Щоб подзвонити, потрібно мати телефонну картку. Щоб купити картку, треба мати гроші на рахунку. Щоб мати гроші, їх тобі має хтось переслати. А сказати про це ти нікому не можеш — бо ти повністю відрізаний від зовнішнього світу.
Але якщо маєш при собі готівку при затриманні - її кладуть на твій рахунок одразу. Я не мав.
Окремо треба мати дозволи майже на все: або від судді чи прокурора, або від директора тюрми. Які потім передані вниз і внесені в систему.
Свій перший офіційний дзвінок дружині з СІЗО я зміг зробити більш ніж за два тижні. І це вважається дуже швидко. Дехто, за словами співкамерника, перші дзвінки робив через кілька місяців.
Є «пачка» — термінова фінансова допомога до п’ятисот злотих, яку можуть покласти тобі будь-якого дня місяця. Саме для таких випадків, коли ти щойно потрапив. Мені ці п’ятсот злотих надіслав близький друг.
Сігал — це табу по всіх тюрмах Польщі
Тюрмі знадобився майже тиждень, щоб внести цю людину в список моїх контактів і затвердити це з директором і куратором. Тобто звичайну виписку з депозиту я отримав раніше, ніж «термінову» допомогу.
За гроші можна замовити деякі продукти з тюремної крамниці. Це можна зробити тричі на місяць за цінами в декілька разів вищими за ринок. Головна позиція в каталозі - цигарки та кава різних видів — це майже чверть каталогу, адже це основна валюта в СІЗО.
Мій друг-нутриціолог зорієнтував, що краще замовляти насіння, гречку, вівсянку, сухе молоко, арахісову пасту, желатин. Так, желатин — в тюрмі це важливе джерело протеїну.
Мені дуже пощастило, що у мого співкамерника був стратегічний актив — чайник. Це не тільки дало змогу забезпечити собі певний рівень харчування, а і служило головним інструментом дезинфекції.
До речі, на те щоб отримати свій перший чайник, мій сусід витратив декілька місяців.
Окрім чайника з техніки в камеру можна попросити ще телевізор або радіо. Але тобі мають це прислати. Ти маєш знати людину, яка пришле, написати її ім'я, прізвище, адресу. Написати запит на директора. Директор має підписати. Потім усе приходить на склад.
А на склад ти можеш потрапити тільки у вівторок. Якщо прийшло в середу — чекаєш до наступного вівторка. Якщо у той вівторок з’ясується, що директор не встиг підписати, — чекаєш ще тиждень.
До речі, щодо телевізора. Це має бути спеціальний, тюремний, телевізор типу MANTA, обов’язково з декодером, без USB, не більше 19 дюймів. І незалежно від того, хто є власником, є дуже чіткі правила користування. Кожен має право на власний «ефірний» час — дивитися що йому хочеться, окрім романтичних фільмів та фільмів зі Стівеном Сігалом. Я перепитував у різних джерел — Сігал це дійсно абсолютне табу по всім тюрмам Польщі.
Листи. Написати листа судді можна. Але якщо ти пишеш його будь-якою мовою, крім локальної, то, потрапивши до судді через кілька днів, він піде на переклад. Переклад — тиждень, і це в найкращому випадку. Потім тобі прийде лист польською — ще кілька днів. І тільки потім приїде відповідь твоєю мовою.
Від відправлення до відповіді минає два тижні в найкращому випадку.
Щоб трохи пришвидшити процес кореспонденції, я залучав сусіда поляка. Він гарно писав, але погано чув і ще гірше розумів, що я від нього хочу. За ці послуги я віддячив огірком і бананом.
У закладі двадцять п’ять — тридцять працівників. Тих, хто говорить англійською, я бачив двох: виховавцю, тобто куратора, і психологиню. З обома був абсолютно нормальний людський діалог.
Усі інші говорили тільки польською і на жодну іншу мову не переходили. Якщо ти чогось не розумів, як я і казав — могли почати кричати.
Це класична історія про Стенфордський експеримент. Не про країну і не про націю — про будь-яку закриту систему, де в маленької людини раптом з’являється влада. Воно працює однаково скрізь.
Звісно, кілька разів охоронці питали моє ставлення до різних історичних і політичних постатей, кпинили.
Реагувати на це не можна ніяк. Від цих людей залежить твоє перебування там. Якщо вони запишуть, що ти проявляв агресію — матимеш додаткові проблеми. Або просто ставитимуться до тебе погано.
Приклад — прогулянки. Є чотири зони. Три більш просторі, а одна — три на три метри, палюче сонце і жодної тіні. І охоронець з усіх доступних просторів з посмішкою обирає для вас саме цю зону.
Бувало і навпаки — охоронець, який чергував зверху, бачив, що більші зони вільні, і казав нас перевести.
Просто через те, що ми з ним щоразу віталися і були спокійними.
Працівниця повернула мою заяву на доставку мені книг зі словами, що певне пан хце написать не пшиєтель, а кузин. Так, пані. Дзенькі.
Спроба бути доброзичливим грає на тебе в довгу. Виявляється, навіть там. Особливо там.
(на заключну частину чекайте)
Текст опубліковано з дозволу автора