За рахунок чого Росія розвиває виробництво безпілотників
Цей текст потрібно читати з холодною головою
Інформацію нерідко називають зброєю. Заїжджена асоціація, погоджуюсь. Але дуже влучна для цієї теми. Війна стала локомотивом для пересування «потягу» економіки ворога. Важливо знати, на яких «рейках» він їде, та зробити висновки. Приклад виробництва безпілотників дуже добре демонструє, яким чином та за рахунок чого ворожа країна розвиває цей напрямок.
У 2024 році РФ збільшили виробництво безпілотних літальних апаратів (БПЛА) у два з половиною рази — до 16,4 тисяч одиниць. Цього року планують досягнути 70 тисяч. У наступні три роки — 135 тисяч. Це дані міністерства промисловості та торгівлі сусідів. Результат, який ми бачимо, наводить на сумний висновок — ціль може бути досягнута. За рахунок чого?
Про це зараз поговоримо. Але спершу важлива ремарка. Текст потрібно читати з холодною головою — корисна риса, яка дозволяє виважено підсумувати, залізти «в голову» ворога. Так знатимемо, яким чином він масштабується, і розроблятимемо власні антидоти.
Національна стратегія
Путін поставив мету вивести свою країну в лідери у сфері безпілотних авіаційних систем. Тому виробництво безпілотників зробили частиною національної безпекової стратегії — покладаються на подібний інструмент у розвідці та атаках.
З чим ще доведеться мати справу ЗСУ — можна тільки прогнозувати
Центри виробництва БПЛА лише цього року вже відкриті в Удмуртії, Кузбасі, Томській, Оренбурзькій областях тощо. Існує проєкт «Безпілотні авіаційні системи». У 2025 сформовані так звані «полки безпілотних систем», як своєрідний мікс наземних, підводних, повітряних, надводних комплексів у складі військово-морського флоту. На полі бою наші військові зіштовхнулись із «дроновими роями», дронами зі штучним інтелектом. З чим ще доведеться мати справу ЗСУ — можна тільки прогнозувати.
Науково-виробничі центри
Я вже писав про важливість розвитку наукових центрів, розбираючи досвід ОПК Південної Кореї. Цей процес займе 10−15 років, але це наш вклад в довгострокову перспективу. Що ворог робить зараз? У найближчі два роки планує вгатити 21 мільярд рублів на створення мережі науково-виробничих центрів. Обрано одинадцять регіонів. Перші чотири мільярди вже розподілено між областями, серед яких також ті, які входять у двадцятку дотаційних, Якутія, Кабардино-Балкарська республіка. Мережа дуже розгалужена по регіонах. Чим будуть займатися ці центри? Не важко здогадатись — комплектація й тестування безпілотників. До того ж плани там грандіозні, повний цикл з розробкою, сертифікацією, виведенням на ринок. Вже діє 18, до 2035 планується 48.
Також важливе завдання підготовка профільних кадрів. Експерти ворожої держави у своїх матеріалах наголошують на дефіциті спеціалістів, нерідко зазначаючи гостру нестачу. Мова про інженерів, операторів, спеціалістів із програмного забезпечення безпілотників. Попит суттєвий, рук не вистачає. На щастя, для нас. Проте спеціалізовані програми починають з’являтись в навчальних закладах вже сьогодні. На жаль, для нас.
Локалізація
Не втомлююся говорити про це ледь не у кожному своєму дописі. Але готовий торочити про це скрізь і завжди. Україна повинна розвивати виробництво всього, що тільки можливо (на жаль, далеко не все можливо) силами свого ОПК. Це єдиний спосіб не залежати від політичної та економічної кон’юнктури у світі. Ворог це також зрозумів. Наприкінці 2024-го публікували інформацію про збільшення частки вітчизняних компонентів до 30%. Так, ворожий сусід залишається залежним від імпорту комплектуючих, відчуває дефіцит в мікроелектроніці, акумуляторах, електродвигунах. Але у той же час працює над локалізацією виробництва тих компонентів, імпорту яких потребує найбільше.
До 2028 року поставлена ціль — 46 відсотків локалізації для БПЛА. Опосередковано це свідчить і про те, що в російському керівництві не хочуть повністю покладатися на Китай у забезпеченні безпілотної компоненти ОПК, і вважають, що він може потенційно доєднатися до санкцій або маніпулювати доступом до ресурсів.
Грантова підтримка
В Європі тільки починають запускати оборонні грантові фонди для підтримки сектору військових технологій. На Росії виділяють грантові субсидії від 150 до 250 мільйонів рублів, які використовуються на компенсацію витрат із сертифікації, дослідних зразків, проведення випробувань тощо. Існує пільговий лізинг, субсидування знижок, гранти на розробку конструкторської документації, на сертифікацію тощо.
Для того, щоб зрозуміти, що ворог масштабується, навіть не потрібно занурюватись в їхні аналітичні дані. Це з кожним днем все сильніше на власному досвіді відчувають мешканці різних областей і військові на полі бою. Але що точно варто розуміти — у нашої з вами держави великий потенціал. Ми маємо талановитих людей, які готові працювати на межі можливостей. Ми маємо мету — вистояти, вижити, відновитись. І ми повинні готувати антидот від тієї отрути, яка з кожним днем хоче більше руйнувань, смертей, знищених доль. І задля своєї загарбницької мети все підпорядковує тягловій машині власної країни — війні.